Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Протягом своєї історії людство виробило закони та звичаї ведення війни, які мали б мінімізувати або зовсім запобігти небезпеці для мирного населення. У новітній історії ці закони зафіксували в міжнародних конвенціях та протоколах. Проте в усі часи знаходяться виродки, для яких людські життя не найбільша цінність, а лише засіб для втілення своїх злочинних планів.
Майже 80 років тому, після завершення страшної Другої світової війни, увесь світ побачив обличчя нацистських злочинців на Нюрнберзькому трибуналі. Майже всі із них, хто не встиг самоліквідуватися, отримали петлю на шию або великі тюремні строки аж до довічного ув’язнення.
Натомість безкарними залишилася частина переможців — радянський режим у СРСР. І ця помилка дорого коштувала світовій спільноті. Нащадки комуняцьких катів та їхні шанувальники в інших країнах зрозуміли: терор та інші воєнні злочини проти мирного населення — ефективний спосіб захоплення чужої землі й диктату своїх умов, а неминучість покарання за це варварство — «не факт».
Навіть після Нюрнберга ми ставали свідками умисного та грубого порушення норм міжнародного гуманітарного права: криваві диктатори на чолі терористичних держав продовжували коїти злочини проти людяності, вчиняти геноцид та демонструвати безпідставну агресію. Серед найбільш гучних випадків людожерського поводження з мирним населенням можна назвати війну 1992–1995 років на території колишньої Югославії.
Колишній президент Республіки Сербської в Боснії Радован Караджич «відзначився» в організації нападів на мирних жителів, масового вбивства мусульман у Сребрениці та вбивствах під час облоги міста Сараєво. У 2016 році Міжнародний трибунал засудив Караджича до 40 років в’язниці. Він подав апеляцію. І суд змінив вирок з 40 років до довічного.
На жаль, він був не один такий.
Сребрениця (понад 8 тисяч безжально розстріляних жертв) та Сараєво (близько 10 тисяч загиблих) — на совісті ще одного воєнного злочинця, Ратко Младича. Младичу вдавалося уникати затримання протягом півтора десятка років. Але у 2011 році сили безпеки Сербії відшукали його та доправили до Гааги, де Міжнародний трибунал засудив колишнього генерала до довічного ув’язнення.
Найцікавішим є те, що ниточки до цих всесвітньо відомих злочинів, а також до поки ще непокараних або загиблих диктаторських режимів у різних куточках планети незмінно приводять до Кремля. Камбоджа, ПАР, Венесуела, Гондурас, Чилі, Корея, Сирія, країни Центральної Азії… Москва приховано або нахабно і відкрито постачає до гарячих точок заборонене озброєння, тримає «на зарплаті» виплодків усіх мастей, надсилає своїх головорізів, провокує та розповсюджує брехливу пропаганду, використовує такі методи «впливу», від яких у цивілізованої людини 21-го сторіччя холоне кров.
Злочини Росії не такі відомі, але «заслуги» її воєнних злочинців теж вповні оцінені. Наприклад, заочно до десяти років литовський суд засудив колишнього міністра оборони СРСР Дмитра Язова, за наказом якого радянські силовики безчинствували 1991 року у Вільнюсі.
Світове співтовариство, не розуміючи, як впливати на такого безпринципного «гопника», довгий час використовувало лише «цивілізовані» попередження, висловлювало занепокоєння та надавало гуманітарну підтримку постраждалим від дій осатанілих рашистів путінського режиму.
А Москва тим часом, замість мирного розвитку своєї економіки та підняття рівня життя власного народу, була зайнята лише підніманням його з колін, промиванням мозку та розпалюванням війн у всіх країнах, куди могли дотягнутися рученьки кремлівських гнид. І знову-таки кожен конфлікт, у якому Росія брала участь — за допомогою «відпускників» чи відкрито — супроводжується жахливими злочинами проти людства.
У 2014 році біда прийшла й на нашу миролюбну землю. А з нею світ дізнався й імена нових воєнних злочинців: Гіркін, Безлер, Шадрин,Козіцин і Куліковський, а також різні мотороли і гіві продемонстрували справжнє обличчя «армії визволителів».
Сьогодні, після кількох днів масштабної агресії проти України накопичився довгий перелік злочинних дій російського керівництва та представників їхньої армії. Це вже просто неможливо ігнорувати, і, незважаючи на острах перед ядерною зброєю скаженої держави-терориста, Міжнародний кримінальний суд ООН був змушений розпочати розгляд позову 39-ти країн щодо дій Росії проти України.
Не піддаються оцінці порушення Росією всіх моральних та етичних норм. Але навіть простий перелік «базових» воєнних злочинів, зазначених у Женевських конвенцій (1949 р.) та Першому додатковому протоколу до них (1977 р.), показує масштаби нехтування Кремлем міжнародним правом: умисні вбивства, напади на цивільне населення,завдавання ударів по медичних, гуманітарних та інших цивільних об’єктах і транспорту, тортури, завдавання необґрунтованих страждань, безглузде знищення та привласнення майна, мародерство і пограбування, примушування служити у своїх збройних бандах, позбавлення полонених елементарних прав,обмеження свободи на тимчасово захоплених територіях, взяття в заручники, ґвалтування, інші серйозні порушення законів та звичаїв війни, які можна довго перераховувати.
На очах всього людства Путін, Шойгу, Лавров, інші нелюді брешуть про казкових націоналістів, ядерну, хімічну, біологічну українську зброю, а потім з настанням темряви випускають по мирних селах і містах України ракети, скидають бомби, обстрілюють з літаків. На землі солдати і так звані офіцери агресора поводять себе не менш божевільно: у мережі можна побачити численні випадки вбивств, грабежів, інших воєнних злочинів. А вся «велика Росія» підтримує ці дії, не відводячи очей від потоку пропаганди у своїх телевізорах.
Ми віримо в те, що світові вистачить мужності, аби справедливе й неминуче покарання наздогнало все московське керівництво, а разом із ним воєнних злочинців у формі російських артилеристів, льотчиків, росгвардійців та інших покидьків.
Наша перемога — попереду! Смерть ворогам! 💪
