Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
АрміяInform продовжує публікації про українських тероборонців. Цього разу наш кореспондент побував на позиціях одного з батальйонів ТрО Києва. Кого взяли до лав столичної тероборони? Та наскільки рішуче ці воїни налаштовані? Про це читайте в нашому матеріалі.
Кухарі, будівельники, електрики, працівники торгівлі…
— Я мешканець Києва. Ось за цими деревами моя вулиця і мій дім. Його я захищатиму до останнього! Ми не відступимо. Скільки б ворогів не прийшло, ми їх усіх тут положимо, — каже Олексій, який нині є тероборонцем у столиці України.
Його колега Роман розповідає, що в житловому комплексі, де він живе, хлопці-сусіди ще раніше запрошували доТрО:
— Я розумів, що це буде корисно, бо потрібно вміти захищатись і мати якісь мінімальні навички для цього. Встиг відвідати одне заняття. А зранку 24 лютого мені зателефонував старший брат і повідомив, що Київ бомблять. Ми ще спали, і не почули спочатку. Того ж дня я пішов до Тероборони і уклав контракт резервіста. Бо вже не можна було осторонь стояти… Зі мною нині служать зовсім різні люди: будівельники, електрики, працівники торгівлі. Ми тут декілька днів, але враження, що разом декілька місяців. І стали як родина. Всі ми прийшли сюди, бо нині війна. І я не збираюсь здаватись.
22-річний Олександр за професією кухар. І на питання, чому він тут, відповідає, не замислюючись:
— Я тут, бо люблю свою країну. Зранку 24 лютого пішов до Тероборони. Рідних своїх просто поставив перед фактом. Дівчина моя і мати сказали, щоб я беріг себе. Я сам із Черкаської області, але працював у Києві.
Ще один киянин Олексій радіє, що люди, які живуть недалеко від позицій тероборонців, допомагають розбудовувати систему оборони:
— Все робимо по-науковому, щоб стояти ми тут могли якомога довше… З першого дня, як тільки почали атакувати Київ, я одразу записався до Тероборони. Служать зі мною тут і вчителі, і інженери, і будівельники. Словом, всі, хто любить свою Батьківщину, зараз тут. Настрій бойовий!
«Великий уклін усім киянам, які допомагають нам»
— Я тут, бо не бачу іншого вибору для себе. У мирному житті я далекий від воєнної справи, працюю інженером. У вільний час — я цифровий художник. Але коли моє місто бомблять, і коли люди, яких я люблю, перебувають під вогнем і їм загрожує небезпека, я не можу вчинити інакше, ніж взяти до рук зброю. Я вважаю, це питанням банальної самоповаги, — пояснює тероборонець Юрій.
Зиновій, який теж став до лав ТрО, каже, що він з перших днів на позиціях зі своїми побратимами:
— Великий уклін усім киянам, які допомагають нам: харчуванням, риттям окопів. Ми сердечно вдячні цим людям! Дякуємо, що ви з нами. Ворог не пройде, ми його знищимо!
А бойова медикиня Ольга розповідає, що раніше проходила багато курсів з тактичної медицини.
— Мені це завжди було цікаво. І нині, в теробороні, мені довелося взяти на себе вирішення завдання з організації медичної служби на опорному пункті. На щастя, у мене є дуже багато знайомих військових медиків, з якими можна радитись. Щоб не сталося, ми готові до всього, — пообіцяла дівчина.
Фото — Олексій Бобовніков
