Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
На третій день російського широкомасштабного вторгнення, а саме 26 лютого 2022 року заступник міністра оборони РФ з українським прізвищем Криворучко видає доволі цікаве розпорядження для військовослужбовців, які беруть участь у «спеціальній операції на території України». Це розпорядження має гриф «ДСП» (укр. – для службового користування), і номер 210/32/655 дсп від 26.02.2022 року. Його доведено до усіх підрозділів і з’єднань, які задіяні в «операції». Текст розпорядження опублікував на своїй сторінці колишній головнокомандувач ЗС України генерал Віктор Муженко.
Мета цього документу – реалізація проведення операції на території України і протидія розповсюдженню неправдивої інформації про діяльність Збройних сил РФ. Зокрема, інформації щодо російських втрат, які оприлюднює Україна через підконтрольні їй інтернет-ресурси, зокрема телеграм-канал «Ищи своих».
Згідно з цим розпорядженням, російське міноборони вимагає вилучити у всіх військовослужбовців, які беруть участь в операції в Україні усі документи, які підтверджують особу (посвідчення, військові квитки) і навіть військові, так звані «смертні», жетони.
Тобто, у випадку загибелі ніхто і ніколи не зможе ідентифікувати цього військовика. Тіло просто закопають чи спалять в пересувних крематоріях, а родина ніколи не дізнається, де його рештки. Відповідно, поки немає тіла, чи задокументованого місця поховання, такий військовий вважається всього лиш «зниклим безвісти», і жодних виплат ніхто з рідних не отримає.
Наступні пункти цього розпорядження дають інструкцію, що ж робити з тілами загиблих. По-перше, ці тіла необхідно в найкоротші терміни вивезти з території проведення «операції». Тобто, ніхто не має бачити, скільки російських військових загинули, і не знати реальних масштабів бойових втрат ЗС РФ.
По-друге, з 1-го березня 2022 року вивезення тіл загиблих проводити приховано і в темну пору доби. Вивозити такі тіла, якщо можливо, потрібно у пункти постійної дислокації (частини поряд з українським кордоном), або ховати на території Білорусі. Проводити поховання в «братських могилах» (викопаному рівчаку – авт.) з присвоєнням певного номера.
За вимогою міноборони РФ, документ цей потрібно довести лише до командного складу російських військ, тобто, «гарматне м’ясо» не повинне знати, де прикопають його рештки. Осі і все, що отримає «русскій салдат-асвабадітєль от нацизма» від свого «атєчєства» – в кращому випадку, рівчак в білоруських болотах і порядковий номер у братській могилі.
