9 груп спецпризначення виконують спеціальні завдання за 80 кілометрів від центру, тобто від командного пункту загону. Кожні 20 хвилин спеціальні кореспонденти – радисти у складі групи, виходять на зв’язок з командним пунктом, відпрацьовують двосторонні й односторонні сеанси…
В окремому полку Сил спеціальних операцій імені князя Ізяслава Мстиславича відбувся двотижневий фаховий збір із радистами груп спецпризначення та загону зв’язку, які працюють на командно-штабних машинах Р-142 (переобладнаних).
Теорія і практика йдуть паралельно
– Це традиційний збір, який ми проводимо з початком кожного нового навчального року. Так і цього разу, радисти військової частини вдосконалювали теоретичні та практичні навички роботи на короткохвильових та ультракоротких радіостанціях Harris. А саме – підготовка їх до роботи, варіанти прошивки та програмування станцій вручну. Більшість – досвідчені контрактники й офіцери, та є кілька чоловік, які стали на посади менше ніж рік тому. До кожного ми застосовуємо індивідуальний підхід в залежності від рівня підготовки, – наголосив заступник командира загону спеціального радіозв’язку Вадим.
Упродовж всього періоду зборів теоретична їхня частина постійно закріплювалась практичними вправами-тренуваннями під керівництвом досвідчених інструкторів.
Фіналом двотижневих занять став 48-годинний польовий вихід із розгортанням радіоелемента польового вузла зв’язку командного пункту загону та перевірка на зрілість спеціальних кореспондентів – радистів груп спецпризначення, які виконували спеціальні завдання в умовному тилу противника за 80 кілометрів від центру.
Аби виконати завдання і вижити – має бути зв’язок
– Для розвідки основний канал зв’язку – радіо, – каже сержант, один з інструкторів. – Група спецпризначення виконує певне завдання на загальному тактичному фоні. Її командир дає команду радисту зв’язатися з центром, доповісти про виконану роботу чи переміщення. Спецкор зупиняється, знаходить місце для організації сеансу, розгортає засоби зв’язку. Група в той час займає кругову оборону, контролює сектори обстрілу, прикриває і забезпечує роботу свого радиста. Командир дає йому азимут, де знаходиться центр, той відпрацьовує сеанс, згортається і група переміщується далі.
– Головна мета завершальної практичної фази – досягнення взаємосумісності, перевірка роботи техніки, відпрацювання сеансів зв’язку груп із центром, виявлення і подальше усунення недоліків, які можуть виникати в процесі реальної бойової роботи. 80 кілометрів – саме та відстань, яка найчастіше застосовується при виконанні спецпризначенцями реальних бойових завдань у районі ООС та під час комплексних чи тактико-спеціальних навчань. Ми відпрацьовуємо всі види і способи зв’язку, – підкреслив заступник командира загону і наголосив, що якщо група двічі поспіль не вийшла на зв’язок, вона вважається втраченою, її викреслюють!
Передбачено три види зв’язку:
- На частотах чергового прийому. Коли спецкор за необхідності виходить на центр для передачі інформації. Це основний вид роботи. Центр знаходиться на постійному черговому прийомі. З’явилась інформація в групи, радист розгорнувся, вийшов на сеанс, доповів, її отримали, обробили, передали для аналізу.
- Обов’язковий двосторонній сеанс. Його періодичність визначає командир. На цей час, в навчальних цілях – один раз на три години. Для того, аби перевірити чи група діє, чи боєздатна, чи жива – з рештою. Це коли центр викликає спецкореспондента. Є інформація, чи немає – сеанс закінчено.
- Односторонній сеанс. Коли спецкор не може вийти на зв’язок в умовах радіомаскування. Тобто він розгортає засоби зв’язку для пасивного прийому, аби його не запеленгувала радіорозвідка противника. Час для цього попередньо так само встановлює командир.
Зв’язківець – це моє!
– Щойно я завершила сеанс зв’язку на частотах чергового прийому з радистом однієї з груп спеціального призначення. Отримала інформацію, підтвердила це спецкореспонденту, занесла час ефіру і його зміст до спеціального журналу. Сеанс якісний, чути добре, техніка працює надійно, – каже механік радіогрупи загону спеціального радіозв’язку 19-річна Ілона.
За контрактом дівчина в полку з минулої весни. Спочатку пройшла загальний вишкіл для військовослужбовців ССО в навчальному центрі на Житомирщині, а нещодавно повернулась з Полтави, де на базі 179-го об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку проходила спеціальну фахову підготовку.
– Зв’язківець – це моє! Виїзди в поле чи ліс, розгортання техніки, життя в наметах під снігом, дощем, у вітер чи спеку – без різниці. Романтики тут мало – це сувора військова реальність і величезна відповідальність, – ділиться Ілона.
Старанно відпрацював сеанси – отримаєш високу оцінку
Подібні практичні навчання-тренування є основою, головним фундаментом фахового дозрівання радистів-розвідників та радистів загону спеціального радіозв’язку. Тут шліфується до автоматизму взаємосумісність, вміння працювати з сучасними засобами зв’язку, оперативність в передачі та отриманні будь-якої інформації. Від професійності радистів безпосередньо залежить успішність виконання бойового завдання та живучість групи.
Завершився фаховий збір теоретичним заліком і підбиттям підсумків з оцінкою і детальним аналізом роботи кожного з його учасників. А головну роль в оцінюванні, як зазначив заступник командира загону, зіграли саме якість відпрацювання сеансів за ті 48 годин польового виходу.
Фото автора
