У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
9 лютого 1918 року делегація Української Народної Республіки на переговорах у Білому палаці Берестейської фортеці (тепер – Білорусь) підписала мирний договір з державами Четвертного союзу. Згідно з договором, УНР виходила з Першої світової війни і визнавалася незалежною, рівноправною державою. Німецька імперія і Австро-Угорська імперія зобов’язувалися допомогти Центральній Раді звільнити територію України від більшовиків, а УНР брала на себе зобов’язання постачати Німецькій та Австро-Угорській імперії продовольство.
За Берестейським миром, Берестейщина, Холмщина і Підляшшя увійшли до складу УНР. 4 березня 1918 року в складі УНР утворене Холмське губерніальне староство, адміністративним центром якого стало Берестя. У місті видавалася українська періодика: «Рідне слово», «Мир», «Вісник Холмського губерніального староства». 1918 року в Бересті місцевою трупою поставлена «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, 1 грудня 1918-го пройшов установчий з’їзд «Просвіти».
Чому Четвертний союз?
Російська імперія, як відомо, від 1907 року стала повноправною учасницею військово-політичного угруповання, відомого як Антанта. У першій світовій війні цей блок, до якого також входили Франція, Велика Британія та США, воював проти Німецької, Австро-Угорської і Османської імперій. Більшовики, захопивши владу в Росії, на підставі «Декрету про мир», схваленого 8 листопада 1917 року, розпочали мирні переговори з ворогами Антанти, проголосивши, що таке право мають «усі без винятку народності та нації, втягнуті у війну чи примушені до участі в ній».
Падіння Тимчасового уряду і захоплення більшовиками ставки головнокомандувача російських військ М. Духоніна спричинили переїзд військових місій Великої Британії, Японської імперії, Королівства Румунія, Королівства Сербія та Бельгії до Києва. Тут розпочались активні переговори представників Антанти з Центральною Радою, які намагались виторгувати створення кількох армійських корпусів з вояків-українців для відправлення на Південно-Західний і Румунський фронти в обмін на встановлення офіційних відносин з українським урядом. Проте, розпочата проти України агресія більшовицької Росії та окупація її військами значної частини української території змусили Генеральний Секретаріат відмовитися від подальших переговорів з Антантою та використати більшовицький «Декрет про мир» на свою користь.
3 січня 1918 року до Брест-Литовська, де в штабі німецьких військ тривали переговори більшовиків із Четвертним союзом, прибула делегація Української Народної Республіки на чолі з Всеволодом Голубовичем.
Росія визнала Україну незалежною державою
Події розвивалися швидко. Окупувавши в грудні 1917 року український Харків і проголосивши там 25 грудня маріонеткову «Українську Народну Республіку Рад» як федеративне утворення в складі більшовицької Росії, більшовики почали наступ на Київ. У відповідь на зовнішню агресію УНР заявила, що надалі вестиме зовнішньополітичну діяльність окремо від Росії і надіслала свою делегацію до Брест-Литовська.
читайте також:
На пленарному засіданні 10 січня постало питання про правомірність делегації Центральної Ради. Лев Троцький сказав: «Російська делегація заявляє зі свого боку, що вона в цілковитій згоді з принципом визнання права кожної нації на самовизначення аж до цілковитого відокремлення, не бачить жодної перешкоди до участі українських делегатів у мирних переговорах» і попросив про перерву. Затягуючи переговори у Бересті, Раднарком радянської Росії бажав виграти час, щоб завершити захоплення значної частини території України, включаючи її столицю Київ, сподіваючись замінити делегацію УНР делегацією створеного маріонеткового уряду «Радянської України».
Після відновлення переговорів 1 лютого Троцький заявив, що в складі російської делегації перебувають представники українського більшовицького уряду, утвореного в Харкові. І зажадав, щоб мирний договір було підписано з ними. У відповідь виконувач обов’язків голови делегації УНР Олександр Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу від 22 січня 1918 року і зажадав формального визнання УНР цілком самостійною, ні від кого не залежною державою. Ця пропозиція була підтримана представниками Четвертного союзу і прискорила переговорний процес.
Договір від 9 лютого 1918 року врятував УНР від поглинення більшовицькою Росією.
1 березня більшовицькі війська змушені були залишити столицю УНР. Через тиждень до міста прибув уряд Центральної Ради. Більшовицьку владу було повалено.
читайте також:
За умовами договору, укладеного 3 березня 1918 року державами Четверного союзу із більшовиками, Російська Федеративна Радянська Республіка зобов’язувалася «негайно укласти мир з Українською Народною Республікою і визнати мирний договір між цією державою і державами Четверного союзу. Територія України негайно очищається від російських військ і російської Червоної гвардії. Росія припиняє всяку агітацію чи пропаганду проти уряду або громадських установ Української Народної Республіки.
Паризька мирна конференція
Однак, коли УНР почала переговори в Бересті з Німецькою імперією, країни Антанти розірвали з нею відносини. З тієї ж причини США так і не визнали Центральну Раду й уряд УНР. Тому під час Паризької мирної конференції, яку скликали держави-переможниці для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні, всі вимоги української делегації були проігноровані. Українські землі були розділені кордонами чотирьох держав.
Проте, саме офіційне визнання Української Народної Республіки 9 лютого 1918 року зробило Україну суб’єктом міжнародних відносин.
Її окупаційний клон – Українська соціалістична радянська республіка, в 1920–1921 роках підписала репатріаційні угоди і мала своїх уповноважених у 13 країнах: Австрії, Болгарії, Великій Британії, Грузії, Естонії, Італії, Латвії, Литві, Німеччині, Польщі, Туреччині, Угорщині та Чехословаччині. А у 1945 році УРСР навіть стала країною-засновницею Організації Об’єднаних Націй.
