«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Північноатлантичний альянс — одна з ключових міжнародних організацій у сфері безпеки. Вступ України до НАТО закріплено на конституційному рівні 2019-го, а з 2020 року наша держава має статус члена Програми партнерства з розширеними можливостями. Наразі обороноздатність України залежить від розвитку співпраці з НАТО, яке надає нам політичну, фінансову та військову підтримку. За умов скупчення російських військ на кордонах з Україною НАТО є чинником стримування геополітичних апетитів Москви в Європі. Нині триває напрацювання документа, який визначатиме майбутнє Альянсу. Детальніше про перспективи Стратегічної концепції НАТО-2030 для України в матеріалі АрміяInform.
Рішення про формування нової стратегічної концепції НАТО було ухвалено наприкінці 2019 року, а в червні 2020 року генсек Альянсу Єнс Столтенберг окреслив пріоритети майбутнього документа. Серед них буде більш глобальний підхід до розв’язання безпекових питань та переосмислення військово-політичного впливу Альянсу.
Це вже буде 8-й подібний документ, затверджений безпековим блоком. А саму концепцію буде ухвалено й затверджено на саміті НАТО в Мадриді 29-30 червня 2022 року. Девіз НАТО-2030 такий: «Робити сильний альянс ще сильнішим».
Першу «Стратегічну концепцію оборони Північноатлантичного регіону» було затверджено 1 грудня 1949 року. Потім документи ухвалювали відповідно у 1952, 1957, 1968, 1991, 1999 та 2010 роках. Традиційно до власне концепції додається стратегічний путівник, в якому деталізуються ключові речі нових підходів НАТО до безпеки.
Лейтмотивом концепції, згідно з наявними заявами керівництва НАТО, буде здатність блоку до дій у новому безпековому середовищі. Останнє кардинальним чином змінилося за 12 років: геополітичне посилення Росії та Китаю, підвищилася роль кібербезпеки як у повсякденному житті, так і міжнародних відносинах, дезінформаційні кампанії з втручання у внутрішні справи держав, використання енергетичного чинника як засіб політичного тиску.
Ухвалення такого вкрай важливого документа передбачає консультації як усередині Альянсу, до якого нині входять 30 держав, так і з міжнародними партнерами. Йдеться, зокрема, про членів Програми партнерства з розширеними можливостями: Австралію, Грузію, Йорданію, Україну, Фінляндію та Швецію. Такі переговори нині відбуваються й це свідчить про прагнення НАТО відкрито обговорювати спільні виклики та їхнє розв’язання з країнами, які дотримуються спільних правил.
Звісно, що ті речі, які були актуальними на думку Альянсу у 2010 році, нині зникли або видозмінилися за своєю суттю. Тоді ключовим завданням Стратегічної концепції оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору було врегулювання безпекових загроз через кризовий менеджмент, а також боротьба зі світовим тероризмом. Остання була наслідком терактів 11 вересня 2001 року з подальшими військовими операціями в Афганістані та Іраку.
Причому 12 років тому Афганістан вважався зразком розв’язання безпекових криз через залучення міжнародних організацій. Події 2021 року показали трохи іншу реальність — коли найдовша за історію НАТО війна завершилася нездатністю афганського уряду з наявною військовою підтримкою США ефективно протидіяти талібам.
А щодо міжнародного партнерства, наступна фраза взагалі нині має нереалістичний вигляд: «Співробітництво НАТО – Росії є стратегічно важливим, оскільки воно робить внесок у створення спільного простору миру, стабільності й безпеки. НАТО не становить загрози для Росії. Навпаки: ми хочемо бачити справжнє стратегічне партнерство між НАТО і Росією, і ми будемо діяти відповідним чином, очікуючи на взаємність від Росії». Нещодавні переговори в рамках Ради НАТО – Росія показали, що Альянс не пішов на поступки геополітичного шантажу Кремля, щоб надати «гарантії безпеки» з недопущення вступу Грузії та України до організації.
Навряд чи Росія є тепер тією країною, з якою можна вибудовувати стратегічні відносини. Порушення міжнародного права, окупація території Криму та частини Донецької й Луганської областей, військові втручання в Сирії, Лівії, фактичний контроль Білорусі як плацдарму для подальшого ведення гібридної війни проти Європи. Хоча не лише Росія, а й Китай були визначені НАТО як геополітичні загрози сучасності під час саміту керівників країн Альянсу в червні 2021 року.
З огляду на вищезгадані речі, очікується формування стратегії в Чорноморському регіоні. Саме там розташовані країни-члени НАТО (Румунія, Болгарія, Туреччина), а своїми агресивними діями Росія всіляко порушує норми свободи мореплавства. Наразі Брюссель має регіональні стратегії щодо Балтики та Середземномор’я, однак досі немає чітких форматів регулювання безпеки на Чорному морі.
Те ж саме стосується стійкості до гібридних загроз, які були визначені на Варшавському саміті НАТО у 2016 році. Сучасні безпекові загрози потребують переваг не лише в конвенційному протистоянні на полі бою, а й в інформаційному просторі. Як наслідок варто думати про перспективу впровадження завдань щодо національної стійкості серед країн НАТО.
Нині здатність мати «когнітивну перевагу» (битва за громадську думку) визначатиме подальшу воєнну стратегію НАТО — що й сподіваємось отримає свій розвиток у стратегічній концепції. Іншими словами, стримування ворога, який використовує не лише кулі, щоб знищити вас, а й фейки в соцмережах, полягатиме не так у реагуванні на ці дії, як у вмінні бути готовим до такого розвитку подій і діяти на випередження агресивних планів.
Зміни клімату теж можуть стати темою, якій буде присвячено окремі положення у стратегічній концепції. Це пов’язано з тим, що ця проблема вже давно перебуває на світовому порядку денному — можемо пригадати Паризьку кліматичну угоду 2015 року та міжнародний саміт у Глазго 2021 року. Але якщо ми говоримо про суто безпекові питання, то клімат безпосередньо пов’язаний з переведенням військової техніки на відновлювальні джерела енергії, запровадженням енергоефективності в арміях країн НАТО та стійкістю військових та інфраструктури до температурних змін.
читайте також:
Під час візиту 20 січня Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної до штаб-квартири НАТО в Брюсселі урядовиця заявила, що Північноатлантичний альянс запросив Україну до формування Стратегічної концепції НАТО-2030 разом з іншими міжнародними партнерами блоку.
«Пропозиції України до концепту, зокрема, будуть базуватися на досвіді протистояння гібридній агресії протягом останніх 7 років. Країни Альянсу вже сказали чітке «ні» агресору на його ультиматуми щодо розширення НАТО. Сподіваємося, що нова концепція дасть стратегічну ясність щодо відносин Україна – НАТО на наступне десятиліття. Ми хотіли б бачити рішучу відданість політиці відкритих дверей НАТО та посиленню східного флангу Альянсу», — зазначила Стефанішина.
24-25 січня відбудеться засідання Міжпарламентської Ради Україна – НАТО, де буде обговорено подальші кроки щодо співпраці нашої держави з Альянсом. Голова Постійної делегації України у Парламентській Асамблеї НАТО Єгор Чернєв підкреслив, що важливим завданням залишається поглиблення інтеграції України до Альянсу.
«Наша позиція є такою, що в новій Стратегічній концепції має бути закріплено рішення про надання Україні ПДЧ та прописана чітка перспектива членства у НАТО, і ми докладемо максимальних зусиль для того, щоб це рішення було ухвалене», — заявив Чернєв.
Спільне формування положень стратегічної концепції НАТО-2030 сприятиме створенню нових форматів безпекової співпраці як усередині НАТО, так і поза євроатлантичним світом. Все це необхідно для стримування агресивних дій тих країн, які не дотримуються міжнародного права й прагнуть знищити модель світового порядку, яка виникла після 1945 року, нав’язавши власне бачення міжнародних відносин.
