ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Чим канадські військові інженери вразили українських колег

Прочитаєте за: 7 хв. 20 Грудня 2021, 12:10 9

Як повідомляла АрміяInform, на запрошення керівництва тренувальної місії ЗС Канади в Україні ЮНІФАЄР делегація Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного майже два тижні знайомилася з організацією підготовки фахівців, зокрема майбутніх офіцерів інженерних військ Збройних Сил Канади.

Під час цього процесу українські офіцери з кафедри тактики підрозділів бойового (оперативного) забезпечення Академії побували на Військові базі Гейджтаун у Канадській школі військових інженерів, у 1-му Канадському бойовому інженерному полку, Канадському маневреному тренувальному центрі, табірному містечку цього Центру та інших об’єктах. Що їх вразило? Які відмінності в підготовці канадських офіцерів вони побачили, що б хотіли запозичити для підготовки українських фахівців? Про це та інше і піде мова в матеріалі.

Що собою являє п’ята дивізія CDSB Gagetown

Як розповів начальник кафедри тактики підрозділів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії полковник Дмитро Окіпняк, який очолював цю делегацію, найголовніше, що вони на власні очі могли побачити, це те, як організовано освітній процес у військових навчальних закладах країн-членів НАТО і, зокрема, побувати на атестації, яку проходять майбутні канадські офіцери після завершення навчання на базовому інженерному офіцерському курсі! Іншими словами побачити, як відбувається сам іспит майбутніх офіцерів інженерного профілю. Але — все по-порядку.

— Наше знайомство з канадськими інженерами розпочалося з прибуття на базу Гейджтаун. Або якщо повністю — з Базою 5-ї Канадської дивізії підтримки (5 CDSB Gagetown), яка розташована у провінції Нью-Брансвік на сході Канади. Вона є другою за величиною військовою базою у країні. Її площа 1100 квадратних кілометрів, і тут розміщується близько 4500 військових і 1500 цивільних, ‒ розповів полковник Дмитро Окіпняк.

База нараховує два великі формування — це групи підтримки дивізії та Центру бойової підготовки, а також численних підрозділів, які входять до її складу. Серед них: школа Королівського канадського бронетанкового корпусу, королівський полк артилерії, піхотна школа, школа тактики, школа інженерів, 4-й артилерійський полк, полк інженерної підтримки, 403-тя вертолітна ескадрилья оперативної підготовки тощо. Деякі з них належать до оперативних підрозділів, які готові до розгортання як на території Канади, так і за кордоном.

Інженерна школа щорічно готує близько 1500 фахівців

— Нас, звичайно, насамперед цікавила підготовка інженерів. Їх тут готує Інженерна школа (CFSME), що входить до складу Центру бойової підготовки. Вона є найбільш завантаженою школою в Центрі. У ній щорічно навчається близько 1500 слухачів на курсах тривалістю від 5 днів до 9 місяців. А кількість курсів налічує — 85 (!) для 13 різних військових професій, ‒ продовжив розповідь начальник кафедри.

Що стосується офіцерів, то вони отримують інженерну освіту в Royal Military College (Королівському військовому коледжі в Кінгстоні). Або можуть її здобути в цивільних вишах, а потім пройти офіцерську підготовку в піхотній школі й допідготовку в Інженерній школі. Офіцери регулярно повертаються до CFSME і для підвищення кваліфікації.

Хто такі не бойові інженери?

Як було зазначено, в Інженерній школі викладається широкий спектр професійних курсів для фахівців цієї спеціальності.

— Тут проводиться підготовка бойових і не бойових інженерів. Бойові — це, наприклад, сапери. Не бойові — люди, які причетні до будівельних професій: фахівці з систем опалення та кондиціонування повітря, зберігання та розподілу води та палива, охорони навколишнього середовища тощо, ‒ долучився до розмови старший викладач кафедри майор Володимир Кирильчук.

У Школі проводиться навчання як зі знешкодження звичайних боєприпасів, так і саморобних вибухових пристроїв. Окрім цього, CFSME є центром передового досвіду для армійського бойового дайвінгу. Тут відбуваються курси військовослужбовці військово-морських сил та ВПС.

— Що нас дійсно вразило, так це, насамперед, надпотужна навчально-матеріальна-база. Для потреб тих, хто навчається, є все необхідне. Якщо щось закінчилося чи поламалося, одразу видається заміна. По-друге, підхід до навчання. Тут людей не треба підштовхувати чи мотивувати, вони розуміють, для чого сюди прийшли і чого їм треба досягнути. Взагалі в канадців неприпустимо, коли військовослужбовцю ставиться задача, а він не може її виконати, тому що «не вміє»! Відповідно за успішність навчання думає насамперед той, хто здобуває фах, ‒ розповів майор Володимир Кирильчук.

Імітація із запахом горілого м’яса і крові

За словами моїх співрозмовників, навчання у Школі триває за схожим розкладом, як в українських військових навчальних закладах. Початок занять о 8-й ранку. Військовослужбовці висуваються в повній бойовій екіпіровці та зі зброєю. У кожного є все необхідне для виконання відповідної теми занять. Після обіду слухачі займаються до 16:00 і далі за своїм планом.

— Мені сподобалося, що під час навчання застосовується дуже велика кількість імітацій. Імітація як звичайна — тобто різні дими, шашки, так і високотехнологічна, із запахами горілого м’яса плоті, крові тощо. Ми були у спеціальному тренувальному центрі — нам показали їхнє навчальне місце «Бій у місті». Там на будівлях є автоматизовані камери відеонагляду і сидить оператор, який керує тактичною обстановкою. Він і відтворює реалістичність бойових дій. Вимикає і вмикає світло в будівлях, задимлює відповідні площі, підриває вибухові пристрої. До речі, канадці використовують в імітації декілька видів саморобних вибухових пристроїв, зокрема мінометні міни, інженерні боєприпаси, СВП нажимної дії тощо. І цим всім можна керувати з місця оператора. Відтак такі заняття цікавіші, більш змістовні й динамічніші, ‒ поділився майор Володимир Кирильчук.

«Кленовий» саперний взвод має чотири бронетранспортери

Під час перебування у Канаді українська делегація також мала змогу відвідати 1-й Канадський бойовий інженерний полк. Тож, мене цікавила, яка там техніка, які відмінності наших підрозділів від натовських.

— Найбільшою відмінністю напевне є та, що канадський саперний взвод, окрім спеціальної техніки, має 4 бронетранспортери. Це великий плюс. Таким чином, коли підрозділ працює самостійно, він може здійснювати своє прикриття, свою оборону та охорону. Ще вразило оснащення групи протидії саморобним вибухонебезпечним предметам (СВНП). Новітні костюми, міношукачі, які здатні відсікати невеликі предмети. Та, найголовніше — дві роботизовані системи різного спектру застосування. Вони мають навіть ренгеноскоп, щоб зробити знімки вмісту підозрілого предмета. А за необхідності можуть його і знешкодити за допомогою спеціального контейнера та методу гідроудара. Цей метод дозволяє руйнувати підозрілий предмет не викликаючи детонації. Було б непогано і нашому війську мати такі системи, ‒ поділився ще один учасник делегації старший викладач кафедри тактики підрозділів бойового (оперативного) забезпечення Академії підполковник Валерій Малюк.

Що стосується спеціальної інженерної техніки, яка використовується у ЗС Канади, то, за словами українських офіцерів, її зразків навіть менше, ніж у нас. Але вона новіша, виробництва відомих світових брендів і більш модернізована. Крім того, ця техніка може бути просто орендована. Це стосується екскаваторів, навантажувачів тощо.

— До речі, для оперативного переміщення територією полігона, командири взводів та рот використовували квадроцикли! — розповів офіцер.

Оцінка за іспит має лише два мірила: здав і не здав

Як вже було згадано, в межах візиту наші офіцери побували на проведенні завершальної атестації офіцерів-випускників Школи військових інженерів. Тобто на випускних іспитах. Тож, як у них…

— Почнемо з того, як у нас. У нас курсант тягне білет. Там декілька теоретичних запитань і практична частина. Виконання останньої розбивається на два дні по 6 годин кожний. І це на всю, нехай і невеличку, але групу. У канадських колег Там іспит тільки одного слухача триває 36 годин. Починається все з того, що командир роти доводить йому тактичну обстановку, дані розвідки, тощо і ставить бойове завдання. Після усвідомлення завдання, командир взводу проводить брифінг і видає бойовий наказ реальному підрозділу, бо забезпечує здачу екзамену інженерний полк. Головним критерієм оцінювання є якраз вміння екзаменованого керувати підрозділом, ‒ розповів старший викладач кафедри тактики підрозділів бойового (оперативного) забезпечення Академії майор Володимир Кирильчук.

Біля слухача, який здає іспит, постійно перебуває інструктор, який має при собі так званий чек-лист і відмічає виконання ним завдань, зокрема помилки, які здійснює слухач.

— І найголовніша відмінність, що якщо в нас ставиться оцінка за екзамен по певній шкалі, то там претенденту чітко вказують: відповідає він критеріям на посаду чи не відповідає. Все! Якщо у слухача є критичні помилки, зокрема, які стосуються порушення заходів безпеки, то такий претендент буде оцінений негативно і буде мати лише один шанс довести свою профпридатність, ‒ зазначив офіцер.

Така система оцінки, на думку наших офіцері, є більш досконалою. Адже підвищується відповідальність майбутнього командира за свої дії.

— Поїздка була дуже насиченою і цікавою. Найкращий іноземний досвід ми обов’язково будемо впроваджувати в навчання наших курсантів. Тому хочемо й надалі співпрацювати з канадськими інструкторами місії «Юніфаєр», ‒ підсумував начальник кафедри тактики підрозділів бойового (оперативного) забезпечення Національної академії полковник Дмитро Окіпняк.

Фото з архіву офіцерів НАСВ

Кореспондент АрміяInform

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram

Захищаємо світ

00
00
00
rss.feed, Міжнародне співробітництво, Публікації