Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Однією з головних тез спочатку радянської, а тепер і російської пропаганди залишається тема кровожерливих бандерівців, українських націоналістів, які нібито свого часу були союзниками гітлерівців та сотнями вбивали і катували мирне населення, а тепер розв’язали громадянську війну на сході.
Така ідеологічна постанова вбивається в свідомість пересічних громадян РФ і формує їхню позицію та відношення до людей, які насправді боролися і борються за свободу і незалежність України. Невипадково, що під час захоплення Криму, військової агресії на сході країни, окупанти активно розповсюджували серед населення східних районів України жахливі оповідання про розп’ятих хлопчиків, зґвалтованих літніх жінок та інші нісенітниці. На жаль, здебільшого ця інформація досягає своєї мети і викликає відповідні настрої серед окремих категорій населення.
Як розвідник Микола Кузнєцов допомагав нацистам українців знищувати
Але все відбувалося і відбувається зовсім до навпаки. Вже давно не таємниця, є підтверджені архівними документами НКВС, МДБ, КДБ свідчення, що терор проти населення західних районів України робили спеціальні підрозділи радянських чекістів, замаскованих під загони Української повстанської армії. Мета – скомпрометувати УПА, лишити підтримки населення. Групи НКВС за своїм зовнішнім виглядом і озброєнням, знаннями місцевих побутових особливостей, мови і конспіративним способом дії, нічим не відрізнялись від справжніх підрозділів націоналістичного підпілля. Першою такою групою став так званий радянській партизанський загін Дмитра Медвєдєва. Вони намагалися боротися з українськими патріотами руками німецьких окупантів. Розвідник цього загону, Микола Кузнєцов, здійснюючи замахи на життя гітлерівських високопосадовців завжди залишав на місці події документи націоналістичного спрямування, списки українських націоналістів, а також вигукував гасло «Слава Україні!», що викликало у відповідь репресії нацистів до українського населення. За досить короткий час, завдяки таким старанням Кузнєцова, було знищено декілька сотень мирних українців.
Чому Семен Руднєв відмовився з УПА воювати?
Ще один приклад спроби боротьби з визвольним рухом це так званий Карпатський рейд легендарного партизанського з’єднання під командуванням Сидора Ковпака. Він тривав з 12 червня по 21 жовтня 1943 року і називався «Сталінським рейдом», бо секретне завдання, а саме: знищення збройних формувань УПА й ОУН на його шляху, його командирові на початку червня 1943 року поставив особисто Сталін.
Мета цього рейду була прихована від широкого загалу і відома небагатьом, серед них – комісар з’єднання Семен Руднєв. До цього походу ковпаківців відкритої ворожнечі між силами УПА та радянськими партизанами фактично не було, та й не могло бути, тому що на той момент у районах дислокації УПА загонів радянських партизанів не існувало. І єдиною військовою силою, яка збройно захищала українське населення від нацистів, як про це написав у своєму щоденнику Семен Руднєв, була саме Українська повстанська армія. До речі, загін Ковпака повернувся з Карпат так і не виконавши таємне завдання Сталіна, тому що на власні очі побачив, що УПА дійсно воює з нацистами та користується підтримкою населення. Невипадково, що військове керівництво СРСР змістило Ковпака і замість нього загоном почав керувати гебіст Вершигора, а комісар Руднєв, який під час рейду зустрічався з керівниками загонів УПА, загинув при загадкових обставинах.
Для чого створювалися банди НКВС, які видавали себе за бандерівців?
Історик Дмитро Вєдєнєєв твердить, що ініціатором створення так званих легендованих груп був капітан держбезпеки Віктор Кащєєв, а також нарком внутрішніх справ УРСР Василь Рясний. Дії представників НКВС не були підкріплені законодавчо, а лише кількома відомчими нормативними документами, наприклад, директивою НКДБ УРСР №1697 від 3 серпня 1944 року. А директива МДБ СРСР №22 від 25 березня 1949 року регламентувала використання груп у найбільш кваліфікованих оперативних заходах зі знищення націоналістичного підпілля в Україні. Кандидат історичних наук, учасник проєкту «Українська друга світова» Ярослав Файзулін на підставі архівних даних наводить таку статистику: 156 спеціальних груп під виглядом загонів УПА діяли в Західній Україні станом на 26 липня 1945 року. Чисельність – 1783 особи.
Згідно зі стенограмою липневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року, в період з 1944 по 1952 рік у Західній Україні радянськими репресивно-каральними структурами було репресовано у різних формах, включно з розстрілами, майже пів мільйона осіб, зокрема заарештовано понад 134 тисячі осіб, убито понад 153 тисячі осіб, вислано довічно за межі України понад 203 тисячі особи. За офіційними даними, упродовж 1944-1953 років у західних областях УРСР заарештовано майже 104 000 так званих бандитів, учасників ОУН, а також бандпосібного елементу (під категорію «бандпосібного елементу» легко підводилися всі, лише запідозрені у зв’язках з ОУН і УПА), висилено майже 66 000 сімей, сумарно 203 662 особи.
Терор українського населення як головний метод компрометації руху опору
За спогадами колишнього члена спецгрупи НКВС Миколи Дем’янюка з села Тучин Гощанського району Рівненської області: «головним завданням була не лише боротьба з українським національно-визвольним рухом, але й його дискредитація в очах самих же українців. Для цього члени спецгруп одягали українські сорочки, шапки з тризубами. Вночі заходили до сільських хат і «вирізали» цілі родини, при цьому обов’язково розмовляючи українською. Як правило, одного члена родини залишали живим, щоб потім він розповів про побачені звірства, які нібито вчинили бандерівці».
Факти злочинів спеціальних груп НКВС, включаючи вбивство, грабування також зазначені у доповідній записці військового прокурора військ МВС Українського округу Кошарського від 15 лютого 1949 року. Щоб наочно уявити всю жахливу картину того, що відбувалося, достатньо навести лише один приклад з цієї записки: «У ніч на 23 липня 1948 року, спецгрупою НКВС із с. Підвисоцьке була відведена в ліс Ріпницька Ніна Яківна, 1931 р.н. У лісі Ріпницька була піддана тортурам. Допитуючи, учасники спецгрупи тяжко її били, підвішували ногами вгору, вводили в статевий орган ціпок, а потім по черзі зґвалтували. У безпорадному стані Ріпницька була кинута в лісі».
Усі ці методи РФ продовжує активно використовувати і сьогодні. Можна згадати вибухи житлових будинків у Москві та Волгодонську під час російсько-чеченської війни, провокації у Південної Осетії, Грузії, Придністров’ї. Але завдяки свідкам і документам все таємне згодом стає явним.
Підготував Олександр Кіндсфатер
