Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У Бердичівському педагогічному фаховому коледжі відбувся прем’єрний показ стрічки відомого військового режисера старшого лейтенанта Олексія Гончарука «Сни волонтерів». Автор 14 документальних фільмів про українських захисників, більшість з яких присвячені бойовим частинам Оперативного командування «Північ», сьогодні служить в окремій танковій Сіверській бригаді. Але не так давно служив у Бердичеві, і за цей час зняв не одну стрічку про артилерійську бригаду імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Саме тоді й зародився задум фільму про волонтерів — ідея його створення належить бердичівці Тетяні Примак. Як розповідає жінка, виникла вона 2016 року під час зйомок стрічки «Я піду за сонцем» про окремий аеромобільний батальйон імені Героя України Івана Зубкова. На той час Тетяна проходила службу в цьому підрозділі, зробивши паузу у своїй волонтерській діяльності.
Перша половина грудня багата на знаменні в історії українського народу та його війська дати — це і Всесвітній день волонтерів, і 30 річниця Збройних Сил України, і День Сухопутних військ. Тож саме у ці дні було вирішено зробити презентацію нової стрічки Олексія Гончарука на відділенні «Музичне мистецтво» коледжу.
Презентували фільм його герої — ветеран війни на Сході та волонтер, голова об’єднання «Самооборона» м. Бердичева, автор та виконавець пісень до документальних фільмів про російсько-українську війну Сергій Адам’як, волонтерка, мати двох бійців, один із яких і сьогодні проходить службу в лавах окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, Катерина Закревська, а також ще одна відома волонтерка, координаторка волонтерської групи «Іванопільські швачки» Оксана Заводяна.
— У стрічці тривалістю 50 хвилин свої історії розповідають різні люди, — ділиться враженнями голова циклової комісії викладачів хорового диригування коледжу Ліна Зеленянська. — Хтось має великий бізнес, а хтось веде маленьке сільське господарство. Вони живуть у різних куточках нашої країни: Рівному, Івано-Франківську, Києві, Житомирі, Бердичеві, Білій Церкві, Яготині, Чаплинці, Сиваському на Херсонщині, Іванополі на Житомирщині, Морозові на Київщині. Але всіх їх єднає переконання у тому, що вони мають пліч-о-пліч стояти з нашими воїнами у боротьбі проти агресора — з перших днів російсько-української війни і донині.
Режисер говорить, що втілювати задум він почав у лютому 2020-го, паралельно працюючи над іншими стрічками про наших захисників. Назва фільму розкривається в оповідях її героїв: вони діляться своїми снами, які були навіяні буремними подіями війни та ночівлями під час поїздок до району проведення АТО/ООС, зокрема і безпосередньо на передову.
читайте також:
— Наразі презентація фільму «Сни волонтерів» відбулася у Києві, Бердичеві та на Одещині, також я веду перемовини щодо показу стрічки у школі в Гончарівському, де проходжу службу, та в кількох інших селищах та містах, — розповідає режисер.
У творчих планах митця в погонах — нові документальні фільми про українських захисників, а педагоги та студенти Бердичівського педколеджу вдячні йому за враження від цікавої та зворушливої стрічки.
— Для нас цей фільм та саме спілкування з його героями стали приводом вкотре згадати й Радислава Атішева, випускника коледжу 2008 року, який загинув від кулі снайпера у травні 2016-го в Авдіївській промзоні, — зітхає Ліна Миколаївна. — А взагалі, педагогічний та студентський колективи коледжу висловлюють щиру вдячність нашим воїнам, волонтерам, творцям стрічки. Все буде Україна!
