Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
…Проводжу опитування серед чималої кількості наших військових та знайомих цивільних. Запитання ставлю начебто просте: «Від чого походить слово й назва наших грошей «гривня». Й чесно кажучи, вражаюся, вислуховуючи найдивовижніші версії — бодай і від професійних фінансистів! Найлогічнішою з них була така: від прикрас, якими оздоблювали кінську гриву…
Вибачте за те, що вирішив провести своєрідний лікнеп. Але він, мабуть, не завадить, бо — цікавий. Оскільки насправді слово й назва «гривня» жодного стосунку до коней не має, а ось до жінок — ще і як! Родовід назви «гривня» йде від старокиївської нашийної прикраси — «гривни». А та зі свого боку — від слова «грива», якою в Київській Русі називали… шию!
Нашийні прикраси статусу гривні носили й чоловіки. Але це було рідкістю, адже таке було заведено лише у князів і нагороджених ними за особливі заслуги звитяжців. Тому сміливо можна стверджувати, що назву старокиївській та сучасній національній грошовій одиниці першими подарували наші красуні-прабабусі, які носили ті дорогоцінні прикраси.
Цитата інформації з сайту Національного банку України: «Національною валютою України є гривня. Її назва походить від слова „гривна“, яке за часів Київської Русі позначало нашийну прикрасу». Обґрунтування тому в одній зі своїх публікацій дає, наприклад, наш історик Олександр Алфьоров. З його слів, до такої думки схиляється більшість українських вчених.
Нашийні гривни були різні за своєю формою, застібками, способом надівання. Але гроші почали називати гривнями саме через них. На перший погляд — зв’язок незрозумілий. Ну скажіть: чим споріднені шестикутний ромбоподібний злиток чи прямий брусочок срібла із шийною прикрасою у вигляді обруча або намиста із кружальцями — із грошима? Але йдеться тут не про зовнішню схожість, а про збіжну масу. Всі вони важили близько 150-200 грамів.
У 8-9 століттях Київ став одним із центрів міжнародної торгівлі. Об’єднуючи східнослов’янські племена, Київська Русь набрала великої політичної сили. Саме через те у той час і з’явилась необхідність у грошовій одиниці, якою й стала гривня. Її використовували під час торговельних операцій і сплати данини. Додатково гривня слугувала як міра вагової, лічильної та платіжної одиниці.
Форми монети гривня набула пізніше. Карбування монет у 9-12 століттях у подобі златників та срібляників започаткував київський князь Володимир Великий. Ці монети — перші артефакти, що зберегли зображення тризуба — герба київських князів. Характерне й те, що на відміну від країн Заходу, які копіювали римські, з чужими портретами та написами монети, київські златники й срібляники містили виключно давньоруські написи із зображеннями руських князів. Але поряд з ними залишалися в обігу й вагові гривні ромбоподібної та брускової форм масою близько 164 грамів.
Нині відомо багато різноманітних князівських монет. Приміром, златник Володимира важив 4,4 грама, срібняк — від 1,73 до 4,68 грама. На їхньому аверсі зазвичай карбувалося зображення самого князя, на реверсі — князівський родовий герб тризуб. А от вагові гривні — рідкість.
І ринкова їхня вартість сягає астрономічних сум — судячи з того, що аукціоністи їх ніде не озвучують. Автору, наприклад, вдалося знайти розповідь тільки про один закритий аукціон у Лондоні, коли українці в жорсткому торзі торік вирвали дві чудово збережені ромбоподібні гривні з колекції графів Толстих у росіян. Ціна угоди також озвучена не була…
