Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Всеукраїнська громадська організація «Спілка офіцерів України» — ровесниця незалежної України і Збройних Сил України. Сьогодні відзначаємо 30-ту річницю їх утворення. На прохання АрміяInform, голова спілки Олександр Сасько згадав кілька цікавих фактів з історії організації та сучасного війська нашої держави.
— Спілка офіцерів України веде свою історію від З’їзду офіцерів-громадян України, який відбувся 27-28 липня 1991 року, — розповідає Олександр Вікторович. — Але все почалося набагато раніше, у надрах Народного руху України…
Цікаві факти про ВГО «Спілка офіцерів України»
Наприкінці 1980-х років серед лідерів Народного руху України було чимало офіцерів тоді ще Радянської армії. Саме серед них виникла ідея створення Військового комітету руху, який би розробив Концепцію створення національних Збройних Сил. Ця Концепція була озвучена 1 грудня 1990 року — її публічно оголосив «рухівець» полковник Віталій Лазоркін. Понад рік разом з Віталієм Іллічем над документом працювали члени львівського Комітету за відродження Української Національної Армії.
На початку лютого 1991 року розпочалася підготовка до з’їзду радянських офіцерів-громадян України, який удалося провести 27-28 липня. Цікаво, що захід відбувся у приміщенні Київського міського будинку вчителя, де 1917 року були проведені три Всеукраїнські військові з’їзди. У 1991 році на збори прибуло 320 делегатів.
Голова зборів, майбутній Почесний гетьман Українського козацтва генерал Володимир Мулява розповів про політичну ситуацію, Віталій Лазоркін — про перспективи соціального-правового захисту тощо. Але важливим питанням постало саме створення національних Збройних Сил. Вирішили, що створювати їх можна лише «парламентсько-правовим шляхом».
На цьому З’їзді ухвалили рішення й про створення Спілки офіцерів України (СОУ). А за кілька днів, 10 серпня 1991 року, була заснована одна з перших обласних організацій СОУ — Дніпропетровська, яка однією зі своїх цілей оголосила створення національних Збройних Сил.
— Станом на 1 вересня 1991 року в Україні існували чотири ветеранські організації, — згадує Олександр Сасько. — Дві узаконені — Всесоюзний комітет ветеранів війни та Організація ветеранів України, і дві «незаконні» — щойно створені Спілка воїнів-інтернаціоналістів та наша Спілка офіцерів України.
За словами Олександра Вікторовича, головою спілки обрали командира полку зв’язку Вілена Мартиросяна, вірменина за походженням, не випадково, а з огляду, між іншим, на дві важливі на той момент причини: для уникнення звинувачень в українському буржуазному націоналізмі, а також через те, що Мартиросян був депутатом і мав депутатський імунітет.
Попри те, що у багатьох питаннях у суспільстві не було консенсусу, багато що робилося, озираючись на Москву, на радянське минуле, деякі кроки Спілки офіцерів України були дуже радикальними як для тих часів. Зокрема, Спілка ще у 1992 році оголосила, що Україні необхідно приєднатися до НАТО найближчим часом.
— Цей оголошений курс у НАТО зустріли дуже важко, — говорить полковник Сасько. — Більшість офіцерів досі сприймали Альянс як «ймовірного противника». Так само не знайшла розуміння й ідея запровадження в українській армії інституту військового капеланства: постулат про це був зазначений ще навіть не в статуті Спілки, а в її початковій програмі діяльності, проте знадобилося довгих одинадцять років, щоб нарешті зібрати міжнародну науково-практичну конференцію з цього питання.
Конференція із залученням іноземних представників, зокрема США, Канади, Польщі, була проведена Спілкою офіцерів України у 2003 році. Не просте питання запровадження душпастирської служби обговорювали делегати різних конфесій, деякі питання були сприйняті однозначно негативно, наприклад, можливість порушення таємниці сповіді задля воєнної безпеки тощо. Як знають читачі АрміяInform, сам закон був ухвалений лише кілька днів тому.
читайте також:
Загалом на початку незалежності члени Спілки офіцерів активно долучилися до розроблення законодавчої бази народжених Збройних Сил України. Серед розроблених документів — Концепція оборони і будівництва ЗСУ, Воєнна доктрина України, Закони «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» та багато іншого.
— Наприкінці 1991 року постало нагальне питання складання військової присяги молодим поповненням, — згадує Олександр Сасько. — А затвердженої присяги тоді ще не існувало! Була «горбачовська», залишалася союзна та були якісь проєкти української присяги — війська опинилися на роздоріжжі.
Проте текст присяги був затверджений і першими на вірність Україні в листопаді 1991 року присягнули делегати Другого з’їзду Спілки офіцерів України. Приведення до присяги військових частин Збройних Сил України розпочалося з 55-го полку зв’язку (місто Рівне) на чолі з першим головою Спілки полковником Мартиросяном — 2 грудня 1991 року. Загалом цей процес завершився у січні — лютому наступного року.
читайте також:
Складання української присяги супроводжувалося опором Москви та керівництва СНД. Наприклад, після церемонії приведення до присяги особового складу дивізії підводних човнів у Севастополі заступник командира Євген Лупаков уже наступного дня був відсторонений від посади, а згодом звільнений зі служби Головнокомандувачем збройних сил СНД (в яких Лупаков, до речі, ніколи не служив).
Одним із проблемних напрямків роботи Спілки офіцерів стала українізація війська
— Зараз важко уявити, але ще в 1996 році виходили директиви Міністра оборони України російською мовою! — говорить Олександр Сасько. — До того ж такі, що стосувалися виховної роботи в армії та на флоті.
Саме на тлі такої ситуації Десятий з’їзд Спілки офіцерів запропонував План спільних дій з повного введення української мови навчання і спілкування в військових частинах, штабах, навчальних закладах та інших військових формуваннях.
Спілка офіцерів України дотримується послідовної націоналістичної позиції, а серед знакових подій в організації — конференція в Івано-Франківську 2009 року, присвячена річниці початку Другої світової війни. На цьому заході відбулося символічне примирення колишніх воїнів Радянської армії та Української повстанської армії.
Члени Спілки офіцерів України були активними учасниками Помаранчевої революції у 2004-2005 роках, Революції Гідності у 2013-2014 роках. Позачерговий 23-й з’їзд проведений 13 грудня 2013 року просто на Майдані Незалежності, у Будинку профспілок, де члени організації підтвердили єдність офіцерів України зі своїм народом.
Цікаво, що за роки існування Спілки офіцерів її статут майже не змінювався. Наприклад, «глобальні» правки 2016 року стосувалися приведення категорій осіб, які можуть бути членами організацій до чинного законодавства (адже з’явилися офіцери-контрактники та резервісти, учасники антитерористичних операцій тощо). А також проведені деякі узгодження з новими законами про громадські організації.
— Проте основним напрямом діяльності Спілка, як і раніше, вважає питання національної безпеки та оборони, зміцнення обороноздатності держави та боєготовності військ, — говорить полковник Сасько.
* * * * *
Наразі кількість постійних членів Спілки становить близько 12 тисяч осіб. У найближчих планах організації — участь у розробленні системи Національного спротиву, розвитку територіальної оборони, підтриманні форм добровольчого служіння країні. Чимало працюють «спілчани», серед яких третина — чинні офіцери ЗСУ, над реформуванням грошового та пенсійного забезпечення, патріотичного виховання молоді та воїнів і багато іншого.
