ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

ВМС ЗС України: від радянської спадщини до сучасних стандартів

Прочитаєте за: 8 хв. 28 Листопада 2021, 11:46

Бути чи не бути українському флоту?

Одним із найважчих випробувань країни на шляху формування Збройних Сил став процес формування Військово-Морських Сил ЗС України. У квітні 1992 року президент Кравчук підписав указ про створення власних ВМС і відтоді понад п’ять років тривало своєрідне змагання між Києвом і Москвою за справедливий поділ Чорноморського флоту й за реальний, а не формальний, контроль над його головною базою – Севастополем. У 1992−1997 роках відбулася низка зустрічей українського та російського президентів, інших керівників обох країн, на яких проведені переговори та підписані угоди про розподіл Чорноморського Флоту, про статус міста Севастополя, про умови та термін тимчасового перебування Чорноморського флоту ВМФ Росії у Криму. І, як результат, за «флотськими угодами» Україні відійшло близько 16% від усього корабельного складу в арифметичні пропорції. Звісно, без урахування реальних потреб флоту. Із 525 бойових кораблів, катерів, суден і плавзасобів Україна отримала 137, при цьому жодного ходового корабля 1-го рангу. Та й більшість кораблів і суден, що передавалися, ще й умисно були доведені до стану непридатного до експлуатації і майже відразу після передачі були списані.

Проте, незважаючи на сумну статистику, перше десятиліття становлення національного флоту було багатим й на інші події, які визначили його майбутнє. Спробуймо пригадати найяскравіші моменти.

1992−1993рр: перші кроки у відродженні українського флоту

Як відомо, слідом за формальним розпадом СРСР у грудні 1991 року практично відразу моряки українського походження почали стихійно складати присягу на вірність Україні. Зокрема, 18 січня 1992 року особовий склад 3-ї школи водолазів Чорноморського флоту у Севастополі під керівництвом капітана 3-го рангу Олександра Клюєва склав присягу на вірність Українському народові. Це був перший підрозділ колишньої Радянської Армії, що присягнув Українським Військово-Морським Силам. У січні 1992 року присягнув народові України й екіпаж сторожового корабля СКР-112. Проте отримали першу бойову одиницю ВМС ЗС України у результаті відкритого заколоту капітана-лейтенанта Сергія Настенко. 21 липня 1992 року, піднявши український прапор, він перегнав сторожовий корабель СКР-112 із бази на озері Донузлав у Одесу. На перехоплення і повернення корабля командуванням Чорноморського флоту, який фактично управлявся з Москви, були направлені бойові кораблі (СКР «Разительный», МДК-184, МПК-93, РК-260) і авіація (2 Бе-12) ЧФ, проти СКР-112 була застосована зброя, але зупинити український корабель не вдалося. Цей випадок у ті дні ледь не спровокував справжній збройний російсько-український конфлікт.

28 липня 1992 року в Миколаєві урочисто піднято Державний прапор України на великому розвідувальному кораблі «Славутич». Першим командиром корабля призначений капітан 3 рангу Валерій Мандич. А вже 19 листопада 1992 року, після завершення підготовки екіпажу та заводських і державних випробовувань, корабель прибув на севастопольський рейд. Він став першим українським кораблем у Севастополі на той час. Протягом восьми діб командування ЧФ не визначало йому місце стоянки і не давало дозволу увійти в бухту. Тоді в українському Севастополі вперше з’явилися гасла, що ВМС України є окупантами «городарусской славы». Тож місцем його першої стоянки став цивільний причал морського вокзалу, а надалі корабель був перешвартований на визначений причал Північної сторони Севастопольської бухти. 17 грудня 1992 року поряд із «Славутичем» пришвартувався СКР-112,  який повернувся до Севастополя з Одеси. На базі цих кораблів розпочалося формування 1-ї бригади надводних кораблів ВМС України, командиром якої став капітан 2 рангу Микола Жибарєв.

Не менш важливим для українського військового флоту видався й 1993 рік. Адже 26 червня у Феодосії вперше в історії сучасних ВМС на щоглі десантного корабля на повітряній подушці «Донецьк» був піднятий Військово-Морський Прапор України. Слід за ним 4 липня такий же прапор замайорів на фрегаті «Гетьман Сагайдачний». Проте найважливішою датою стало 1 липня 1993 року – тоді було створено 1-й окремий батальйон морської піхоти та розпочато формування морської піхоти як роду сил.

Вихід на міжнародну арену

Сміливо можна говорити, що вихід ВМС ЗС України на міжнародну арену розпочався з 1994 року. Адже у червні того року флагман «Гетьман Сагайдачний» здійснив офіційний візит до Франції французького міста Руан на святкування 50-річчя висадки союзних військ у Нормандії «Армада свободи». Там він став одним із найпопулярніших кораблів, його відвідали понад 10 тисяч гостей. Після завершення свята «Армада свободи» на зворотному шляху до берегів Батьківщини «Гетьман Сагайдачний» провів успішні навчання з французьким вертольотоносцем «Жанна Д’арк». А вже у березні 1995-го фрегат «Гетьман Сагайдачний» розпочав перший у новітній історії ВМС ЗС України похід у Індійський океан. Тоді він успішно здійснив плавання в непростих навігаційних умовах, пов’язаних із проходом вузини та інтенсивним судноплавством. Під час походу українські військові моряки пройшли Суецький канал і здійснили захід у столицю Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі. Саме там тривала виставка озброєння «Айдекс-95», на якій свій перший крок до світового ринку торгівлі зброєю та військовою технікою зробила й Україна. Того ж року, 25-28 липня, на загальновійськовому полігоні «Широкий Лан» у Миколаївській області проведено перше спільне україно-американське навчання «Миротворча місія морської піхоти – 95».

До слова, саме українські морські піхотинці взяли участь у першому міжнародному навчанні за межами України «Кооператив оспрей-96». Вони відбувалися 2-30 серпня на базі морської піхоти США в Кемп-Леджуні. До них залучалися морські піхотинці з 19 країн. Тоді навченість українських морпіхів високо оцінив командувач Об’єднаних сил НАТО в Атлантиці генерал Джон Шихан.

Ще одним яскравим епізодом у 1996 році стали перші оперативно-тактичні навчання Військово-Морських Сил України «Море-96», які відбулись з 29 липня по 1 серпня. У них взяло участь 10 кораблів, понад 2,5 тис. моряків, льотчиків, морських піхотинців та інших військовиків ЗСУ. А вже за два тижні по тому, 15 серпня, вирушив у перший трансатлантичний похід до берегів США загін бойових кораблів ВМС України у складі фрегата «Гетьман Сагайдачний»та великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський» з двома ротами морської піхоти на борту. Командиром походу було призначено першого заступника начальника штабу ВМС України капітана 1 рангу Володимира Кузьміна.

Звісно, не можна не згадати про міжнародні навчання «Класика-96», які тривали з 30 серпня по 11 вересня 1996 року. Заходи навчання відбувалися у західній частині Чорного моря та в порту Констанца (Румунія) в дусі програми НАТО «Партнерство заради миру». Корвети «Вінниця» і «Чернігів» уперше у складі тактичної групи бойових кораблів ВМС ЗС України брали участь у міжнародному навчанні.

До слова, саме у 1996 році вперше було встановлено професійне свято ВМС ЗС України.

Що дісталось Україні після розподілу «по-братськи»?

Не менш активно військові моряки брали участь у міжнародних навчаннях й у 1997 році. Зокрема, саме відтоді відбуваються українсько-американські військово-морські навчання із залученням країн партнерів серії «Сі Бриз». Також у жовтні 1997 р. відбулися спільні навчання ВМС України і Чорноморського флоту РФ «Фарватер миру – 97».

Але запам’ятався той рік тим, що 1 червня 1997 року розпочався 3-й етап розподілу об’єктів ЧФ, протягом якого до складу ВМС України було прийнято великий підводний човен «Запоріжжя» (Б-435), три фрегати — «Севастополь» («Разительный»), «Дніпропетровськ» («Беззаветный»), «Миколаїв» («Безукоризненный»), корвети «Одеса» і «Суми», морські тральщики «Черкаси» і «Жовті Води», три ракетних катери — всього 11 бойових кораблів, 39 суден забезпечення, 4 командні пункти, 2 вузли зв’язку, 2 госпіталі тощо. Всього у процесі розподілу ЧФ до складу ВМС України було прийнято 43 кораблі, 132 судна і катери, 12 літаків, 30 гелікоптерів, 227 берегових об’єктів, а також інша техніка, озброєння та боєприпаси, які у більшості випадків виявилися непридатними до застосування. Особливо занедбаними були бойові кораблі, які повністю були виведені з ладу, жоден із них не мав можливості самостійно вийти в море…

На початку шляху інтеграції до стандартів НАТО

Попри такий стан справ, Військово-Морські Сили ЗС України рухалися далі. Зокрема, у 1999 році вперше в історії національного флоту були виконані бойові вправи – стрільба  крилатими ракетами по морській цілі зі стаціонарного берегового ракетного комплексу, торпедна стрільба, постановка мінних загороджень, пошук та знищення мін. ВМС ЗС України взяли участь у підготовці та проведенні комплексних дослідницьких навчань «Дуель-99», під час яких було виконано понад 40 бойових вправ. В Одесі за програмою «Партнерство заради миру» у жовтні 1999 року успішно відбулось комп’ютерне навчання «Кооператив саппорт – 99» за участю фахівців країн НАТО.

У період з 2000 по 2002 рік кораблі та підрозділи  ВМС ЗС України брали участь у багатонаціональних навчаннях «Кооператив партнер», «Козацький степ», «Сі-Бриз», у складі корабельного з’єднання  у чергових активаціях Чорноморської групи військово-морського співробітництва БЛЕКСІФОР.

У подальші роки відбувалась інтеграція флоту до стандартів військово-морських формувань провідних країн світу. Велась активна зовнішньополітична діяльність. Було суттєво розширено формат співробітництва Військово-Морських Сил Збройних Сил України з країнами- членами НАТО. Представники Військово-Морських Сил України стали постійними учасниками міжнародних та миротворчих ініціатив. Але про це в наступному матеріалі.

Підготувала Наталія Задверняк

Читайте нас в Telegram