Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Старший сержант Михайло Кучерак до військової служби понад 15 років пропрацював журналістом. А свій військовий шлях розпочав у окремій гірсько-штурмовій бригаді на посадах командира відділення та пізніше пресофіцера, беручи безпосередню участь в Антитерористичній операції. За кілька років його було переведено в службу зв’язків з громадськістю Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
У свої 54 роки він і надалі продовжує службу. Донедавна Михайло був головним сержантом роти батальйону тероборони, але вже місяць, як займає посаду інструктора з рекрутингу одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на Прикарпатті, звідки він родом. Ми поспілкувалися.
– Михайле, як у цивільного головного редактора державної газети взагалі виникло рішення піти на війну?
– Мені подумалося: а що відповім колись у майбутньому онукам на запитання: «Дідусю, а де ти був, коли Україна перемагала Росію у війні?» – усміхається старший сержант. – Чесно кажучи, ця думка стала потужним стимулом, який допомагав перебороти усі перешкоди: для вступу на військову службу я написав аж три листи – Президенту України, Міністру оборони і начальнику Генштабу ЗСУ. Згодом був призваний до війська, пройшов перепідготовку на військового журналіста та після підписання контракту був направлений до району проведення АТО.
– З огляду на твою майже шестирічну військову кар’єру, хочу запитати, де ти навчався на сержанта і у кого?
– Після першої ротації я закінчив курси командирського лідерства базового рівня за стандартами НАТО в сержантській школі. Це був один із перших випусків новоствореного навчального центру, у якому на основі ротації навчальні дисципліни й тематичні курси викладали найкращі сержанти-інструктори армій країн-учасниць НАТО. Завдяки їхнім зусиллям ми, курсанти, мали змогу опанувати зовсім інше ставлення до солдата, його рівня підготовки, інші вимоги до функціоналу сержанта.
Уже під час служби в Командуванні Сухопутних військ мене спрямували на курси з питань кадрової роботи та управління кар’єрою сержантського (старшинського) складу при Національній академії Сухопутних військ у Львові. Це теж для мене була суттєва школа росту.
– Нині ти старший сержант і навіть маєш досвід роботи на посаді штаб-сержанта Командування Сухопутних військ. З огляду на це, яким бачиш розвиток сержантського складу в ЗСУ в найближчі роки?
– У перші роки війни сержанти і старшини в багатьох випадках брали на себе командування взводами, ротами та батареями – з чим успішно справлялися. За наступні роки війна не тільки змінила ставлення до сержантів і старшин, вона показала, що сержанти та старшини вже стали кістяком сучасної української армії.
Тому наприкінці 2019 року уже впевнено можна було сказати: створення сержантського корпусу як окремої інституції у Збройних Силах України відбулося. Сержанти та старшини української армії сьогодні – це той військовий механізм, без якого важко уявити функціонування будь-якої військової структури. Вони краще за інших знають можливості й потреби кожного окремого військовослужбовця. Вони виступають основою ланки сержант ‒ офіцер і є тим зв’язком між солдатами і офіцерами, який заставляє усе працювати.
Наше завдання – не лише зберегти цей стан речей, але й розвивати його, перебираючи досвід найкращих армій-партнерів.
– Чому вирішив продовжити свою кар’єру в ЗСУ?
– На мою думку, у Івано-Франківському міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді сержанта-інструктора з рекрутингу я спроможний повністю реалізувати свої знання і досвід. За спиною ‒ низка контрактів та кілька місць служби, зокрема й у легендарній гірсько-штурмовій бригаді, Президентському полку, Командуванні Сухопутних військ та Івано-Франківському окремому батальйоні територіальної оборони. Окрім журналістського фаху, маю ще юридичну і психологічну вищі освіти. Мій досвід і шлях, який я пройшов за останні роки, дозволяють мені розуміти, хто і з якими якостями потрібен новим реформованим Збройним Силам України – як на солдатських, так і сержантських та старшинських посадах. А колектив, у який я потрапив, та його командир спроможні створити умови для максимальної реалізації мого потенціалу на користь нашого війська.
