Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Коли гібридні війська Росії нахабно захоплювали український Крим, окупанти обіцяли офіцерам Збройних Сил України «золоті гори» й навіть більше. Проте справжні патріоти все ж не зрадили Присязі, яку давали рідному народові. Серед них і провідний хірург ВМКЦ Західного регіону полковник медичної служби Григорій Прохоренко. На момент анексії Криму в нього була і хороша посада в місті Севастополь, і облаштований побут. Та він не піддався на солодкі обіцянки ворогів і разом з іншими військовими медиками вийшов з уже окупованого півострова.
— Після того як ми вийшли, потрапили на бесіду до вищого командування Збройних Сил, — розповів Григорій Анатолійович. — Лікарям із Севастополя, Феодосії, Сімферополя запропонували різні місця служби. Я зупинився на ВМКЦ Західного регіону. І вважаю, що вчинив правильно. Як з першим, так і з наступним рішенням. На моє переконання, не зрадити Присязі — це передусім не зрадити собі!
Звичайно, крім суто професійних чинників, свою роль зіграло й те, що напередодні окупації наш герой разом із дружиною побував у Львові як турист. Саме тоді його душу підкорили вузенькі вулички, смак львівської кави й вистави вуличних акторів. Та насолоджуватись історичним Львовом випадає не часто. Ще тоді Григорій Анатолійович був у складі перших лікарів, які виїхали до району проведення антитерористичної операції. Разом з іншими військовими спеціалістами розгортав один з передових військових госпіталів. До слова, це була перша в Україні подібна практика, такого у Збройних Силах не робив ще ніхто. І попри всі труднощі медики у погонах встигли вчасно. Всього за кілька тижнів після того, як госпіталь було розгорнуто, розпочались запеклі бої під Дебальцевим. Поранених, контужених, обморожених та обгорілих хлопців привозили до цього шпиталю. Робота у військових медиків тоді нагадувала марафон. Рідко коли випадала нагода просто поспати у напівзамерзлому наметі, що був поряд з медичними корпусами. Та полковник медичної служби Григорій Прохоренко з побратимами робив майже неможливе. Операція — стабілізація — транспортування… і — знову операція. В тому, що більшість поранених та скалічених тоді російськими окупантами хлопців нині мають повноцінне життя, є велика заслуга і Григорія Анатолійовича.
Посаду провідного хірурга ВМКЦ Західного регіону офіцер посів нещодавно. Проте і цей кар’єрний щабель він розглядає радше як можливість зробити більший внесок у військову медицину.
АрміяInform за дорученням колишніх пацієнтів передає доземний уклін Вам, лікарю, і щирі слова вдячності за сотні врятованих життів!
Фото автора
