Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Цього тижня російський агітпром вибухнув черговою дезінформацією щодо НАТО. Зокрема, як зафіксувала фактчекінгова платформа ЕUvsDisinfo, одразу вісім підконтрольних Кремлю ресурсів (ru.armeniasputnik.am, ews.am, iz.ru, ren.tv, tass.ru, ria.ru, gazeta.ru та vz.ru) поширили фейк про те, що «НАТО порушила свою обіцянку не розширюватися на Схід». З огляду на те, що Україна поставила перед собою за стратегічну мету євроатлантичну інтеграцію, передусім ця кампанія спрямована проти наших зусиль, а також зусиль наших партнерів — Грузії та Молдови.
Проаналізуймо, що саме намагаються втлумачити своїм аудиторіям російські пропагандисти. Отже, наведемо основні посили фейку: навчання НАТО пов’язані з прагненням США та їхніх союзників вибудовувати політику стримування Російської Федерації, незважаючи на всі заклинання, які звучали в 90-х і знайшли своє втілення у фундаментальному акті Росія — НАТО. Цей документ було порушено в ключовій частині, яка містила зобов’язання НАТО не переміщувати військову інфраструктуру на Схід, зокрема на територію нових членів Альянсу. Це не просто пряме порушення тих слів честі, які неодноразово вимовляли американські та деякі європейські лідери в розмовах з радянським керівництвом, а пряме порушення підписаного документа, який всі вихваляли як зразок мирного співіснування та налагодження партнерства між Російською Федерацією та НАТО.
Насправді немає жодних доказів того, що будь-який західний лідер коли-небудь запевняв колишнього президента Радянського Союзу Михайла Горбачова щодо зобов’язання НАТО не приймати нових членів. Сам Горбачов спростував це твердження в інтерв’ю 2014 року: «Тему «розширення НАТО» взагалі не обговорювали й не порушували в ті роки. Я говорю це з повною відповідальністю. Жодна східноєвропейська країна не порушувала цього питання, навіть після того, як Варшавський договір припинив своє існування в 1991 році».
Тобто ніяких «обіцянок, заклинань, слів честі» не існувало. Держави-члени НАТО ніколи не брали жодних політичних або юридично зобов’язальних зобов’язань не приймати до Альянсу нові країни за східною межею об’єднаної Німеччини.
Так, після холодної війни НАТО і Москва встановили відносини взаємної поваги, які завершилися підписанням Основного акта про взаємні відносини, співробітництво та безпеку між НАТО і Російською Федерацією в 1997 році. Розділ четвертий цього документа містить таке положення: «Держави-члени НАТО повторюють, що вони не мають наміру, плану і причин розгортати ядерну зброю на території нових членів, а також потреби змінювати будь-який аспект ядерної позиції або ядерної політики НАТО і не передбачають у майбутньому це зробити».
У цій фразі вже згадуються «нові члени», на що тоді погодилася Росія. Також зазначається про нерозміщення ядерного озброєння, чого й дотримується НАТО.
Крім того, у січні цього року Рада Російської Федерації ратифікувала угоду зі США про подовження дії Договору про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3) на п’ять років. НАТО привітало продовження договору. Договір передбачає скорочення розгорнутих ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників — до 700 одиниць, а також розгорнутих і нерозгорнутих пускових установок — до 800 одиниць.
