Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Про передумови виникнення міграційної кризи на кордоні між Білоруссю та країнами ЄС розповів перший заступник секретаря РНБО України Руслан Демченко, повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Чинне керівництво в Мінську в унісон з Кремлем за звичною традицією намагається звинуватити у виникненні масового потоку біженців у напрямку Польщі, Литви та Латвії саме «колективний Захід».
З боку Росії та Білорусі постійно лунають закиди на адресу держав НАТО в тому, що саме їхня політика на Близькому Сході призвела до виникнення міграційної хвилі громадян, які намагаються протизаконно потрапити в ЄС. При цьому жодних підстав для дорікань білоруській владі у провокуванні й підтримці дій нелегалів, а тим більше взаємодії за цим напрямком з Росією, начебто немає.
Показовим є висловлювання С. Лаврова: «И конечно же, не забывать о том, откуда ноги растут, как у нас говорят. А ноги растут из той политики, которую западные страны, включая страны НАТО и Евросоюза, проводили многие годы в отношении Ближнего Востока и севера Африки».
Однак у реальності ситуація на кордоні Білорусі та ЄС є протилежною.
Ми є свідками реалізації чергового етапу комплексного сценарію дестабілізації ситуації в Євросоюзі та країнах пострадянського простору, спрямованого цього разу на досягнення кремлівсько-мінським тандемом своїх геополітичних цілей.
Красномовним підтвердженням такої оцінки є низка чинників:
- постійне збільшення кількості біженців на білорусько-польському кордоні (наразі відповідна цифра становить до 15 тисяч біженців і за прогнозами вона зростатиме й надалі) за одночасного зростання майже втричі, як порівняти з минулим роком, кількості авіарейсів до Білорусі з країн Близького Сходу;
- цілеспрямоване супроводження білоруськими прикордонниками нелегалів до ділянок державного кордону з Польщею зі слабким фізичним захистом (сітка, колючий дріт) для полегшення їхнього подальшого проникнення на територію ЄС;
- активне висвітлення підконтрольними білоруській владі телевізійними каналами подій у районі білорусько-польського кордону з широким використанням наративів про нібито жорстоке поводження поляків з нелегальними мігрантами.
Загалом тактичний арсенал поглиблення міграційної кризи є доволі широким, особливо коли для цього використовують ресурси не однієї, а двох держав. І це чудово розуміють її ініціатори.
Однак, попри синхронність дій Росії та Білорусі в організації проблем на кордоні з ЄС, у здійсненні ними відповідних кроків не можна назвати єдиних цілей. І тут важливо звернути увагу на інтенції саме тієї сторони, яка традиційно в таких випадках намагається залишитись у тіні, а саме Росії.
Так, РФ штучно організовує міграційну кризу, фактично використовуючи при цьому Білорусь для створення нової точки дестабілізації безпекової ситуації у Східній Європі.
Самі ці події відбуваються на тлі підписання угод (28 союзних програм) про подальшу інтеграцію РФ і Білорусі в рамках союзної держави. Тож російська сторона, забезпечуючи підтримку О. Лукашенка, без сумніву вимагатиме поступок з його боку у питаннях подальшої інтеграції двох держав, а де-факто домагатиметься тотального поглинання Білорусі.
Ключовим аспектом використання гібридних інструментів з боку РФ є приховування своєї ролі в будь-якій деструктивній діяльності за аналогією з тим, як це відбувалось у 2014 році у Криму та триває на сході України. Однак цього разу відповідне завдання для Росії значно полегшується, оскільки під удар фактично підставляється режим О. Лукашенка. Водночас досягається інша ціль — поле маневру для білоруської влади звужується.
Міграційна криза на білорусько-польському кордоні — один з інструментів Кремля для спонукання ЄС до переговорів з РФ щодо прискорення запуску «Північного потоку – 2», зменшення санкційного тиску на РФ, легалізації «Л/ДНР», визнання анексованого РФ Криму російською територією. Таким чином Кремль уже вкотре чужими руками розв’язує нагальні для нього проблеми.
Водночас ситуація, у якій саме РФ є головним ідеологом і куратором штучного загострення міграційної кризи на кордонах Євросоюзу, створює додаткові загрози для України.
Попри те, що сьогодні можливість відкриття Білоруссю «українського фронту» міграційної кризи зовні не є очевидною, маємо бути до неї готовими.
Саме тому керівництво держави наразі вживає заходів превентивного характеру як усередині України, так і за напрямом нашої взаємодії з міжнародними партнерами.
Лише скоординовані зусилля є запорукою ефективної протидії гібридній війні.
Підготував Дмитро Завтонов
