Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Невдовзі минає 10 років відтоді, як ця дівчина, ледь дочекавшись повноліття, стала на військову стезю, уклавши свій перший у житті контракт. З того часу Валентина зробила неабиякий поступ. Двічі побувала на сході країни, зразково виконуючи свої обов’язки, має на своєму особистому рахунку чимало спортивних перемог, а ще стала професійним сержантом і нині керує відділенням.
— Військова служба мені якось із самого дитинства подобалася, — каже молода жінка. — Тож після школи я недовгий час працювала, чекаючи свого 18-річчя, й одразу після дня народження пішла до військкомату…
Валентина родом із Черкащини. У своїй родині вона перша стала професійним солдатом. Здобувши фах військового зв’язківця, спочатку служила на Київщині, затим за сімейними обставинами перевелася на Житомирщину. День 12.12.12, на який нумерологи й любителі гучних цифр пророкували кінець світу, для дівчини виявився днем знайомства з новим колективом, який згодом стане її справжньою бойовою родиною. Тоді вона була призначена на посаду радіотелефоніста в батареї управління артилерійської бригади, що невдовзі отримає почесне найменування імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
Майже всі ці десять років дівчина служить за фахом. Після батареї управління був гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон, згодом — дивізіон артилерійської розвідки і, зрештою, батальйон охорони. За ці роки Валентина освоювала й нові фахи, проходячи службу не лише телефоністом, а й звукометристом-радіотелефоністом, і на певний час ставши старшим стрільцем. Командування помітило хист дівчини, її сумлінну службу та прагнення бути попереду, і вона вирушила на навчання до Полтави. Після двомісячного курсу базової сержантської підготовки Валентина Іськова була призначена на посаду командира відділення зв’язку та згодом отримала чергове військове звання — «молодший сержант».
— У нашій артилерійській бригаді приділяється значна увага формуванню професійного сержантського складу з найкращих солдатів, які мають бажання бути молодшими командирами та працюють над підвищенням рівня своєї професійної підготовки, — говорить пресофіцер частини Олег Калашніков. — Таким яскравим прикладом стала саме старший солдат Валентина Іськова, яка на відмінно склала комплексний випускний іспит за програмою підготовки «Лідерство базового рівня».
А ще у бригаді журналістові АрміяInform розповіли, що молодший сержант Іськова — не лише добре підготовлений і вже досвідчений командир відділення та професійний зв’язківець, дівчина ще й спортсменка. Сама Валентина говорить, що професійно спортом не займалася ніколи, але з дитинства й у футбол із хлопцями грала, і взагалі росла активною дівчинкою. Під час служби у бригаді проявилися й інші її спортивні таланти. На сьогодні Валентина Іськова є переможцем серед жінок у бригадних змаганнях з настільного тенісу та армреслінгу. А ще вона бронзова призерка чемпіонату ОК «Північ» з гирьового спорту (спортивні снаряди вагою 16 кг). Також не так давно дівчина посіла 5-те місце в індивідуальному заліку у змаганнях на першість Сухопутних військ ЗС України з воєнізованого кросу на 3 км зі стрільбою та метанням гранати.
читайте також:
Така ось Валентина, 28-річна командир відділення. За її тендітними плечима — варта у ППД та багнюка Луганщини, розставання з донечкою Катрусею, якій цього року у День Збройних Сил України виповниться 8 рочків і яка на час маминих відряджень на схід країни залишається то з бабусею, то з хрещеною, то з маминою сестрою. Звичайно, попри всі свої успіхи, командні посади і навички, бойовий гарт та спортивні досягнення, передусім Валентина залишається жінкою. Жінкою, яка сприймає навколишній світ через почуття та серце, яка любить читати романи й дивитися фільми, зняті на основі реальних подій… Та водночас вона — солдат, який захищає Батьківщину, вона — молодший командир, який веде за собою підлеглий особовий склад, до речі, і набагато старших за неї кремезних чоловіків зокрема. І вони, підлеглі, поважають свого командира й вірять йому, а це дорогого варте.
