Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Невдовзі минає 10 років відтоді, як ця дівчина, ледь дочекавшись повноліття, стала на військову стезю, уклавши свій перший у житті контракт. З того часу Валентина зробила неабиякий поступ. Двічі побувала на сході країни, зразково виконуючи свої обов’язки, має на своєму особистому рахунку чимало спортивних перемог, а ще стала професійним сержантом і нині керує відділенням.
— Військова служба мені якось із самого дитинства подобалася, — каже молода жінка. — Тож після школи я недовгий час працювала, чекаючи свого 18-річчя, й одразу після дня народження пішла до військкомату…
Валентина родом із Черкащини. У своїй родині вона перша стала професійним солдатом. Здобувши фах військового зв’язківця, спочатку служила на Київщині, затим за сімейними обставинами перевелася на Житомирщину. День 12.12.12, на який нумерологи й любителі гучних цифр пророкували кінець світу, для дівчини виявився днем знайомства з новим колективом, який згодом стане її справжньою бойовою родиною. Тоді вона була призначена на посаду радіотелефоніста в батареї управління артилерійської бригади, що невдовзі отримає почесне найменування імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича.
Майже всі ці десять років дівчина служить за фахом. Після батареї управління був гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон, згодом — дивізіон артилерійської розвідки і, зрештою, батальйон охорони. За ці роки Валентина освоювала й нові фахи, проходячи службу не лише телефоністом, а й звукометристом-радіотелефоністом, і на певний час ставши старшим стрільцем. Командування помітило хист дівчини, її сумлінну службу та прагнення бути попереду, і вона вирушила на навчання до Полтави. Після двомісячного курсу базової сержантської підготовки Валентина Іськова була призначена на посаду командира відділення зв’язку та згодом отримала чергове військове звання — «молодший сержант».
— У нашій артилерійській бригаді приділяється значна увага формуванню професійного сержантського складу з найкращих солдатів, які мають бажання бути молодшими командирами та працюють над підвищенням рівня своєї професійної підготовки, — говорить пресофіцер частини Олег Калашніков. — Таким яскравим прикладом стала саме старший солдат Валентина Іськова, яка на відмінно склала комплексний випускний іспит за програмою підготовки «Лідерство базового рівня».
А ще у бригаді журналістові АрміяInform розповіли, що молодший сержант Іськова — не лише добре підготовлений і вже досвідчений командир відділення та професійний зв’язківець, дівчина ще й спортсменка. Сама Валентина говорить, що професійно спортом не займалася ніколи, але з дитинства й у футбол із хлопцями грала, і взагалі росла активною дівчинкою. Під час служби у бригаді проявилися й інші її спортивні таланти. На сьогодні Валентина Іськова є переможцем серед жінок у бригадних змаганнях з настільного тенісу та армреслінгу. А ще вона бронзова призерка чемпіонату ОК «Північ» з гирьового спорту (спортивні снаряди вагою 16 кг). Також не так давно дівчина посіла 5-те місце в індивідуальному заліку у змаганнях на першість Сухопутних військ ЗС України з воєнізованого кросу на 3 км зі стрільбою та метанням гранати.
читайте також:
Така ось Валентина, 28-річна командир відділення. За її тендітними плечима — варта у ППД та багнюка Луганщини, розставання з донечкою Катрусею, якій цього року у День Збройних Сил України виповниться 8 рочків і яка на час маминих відряджень на схід країни залишається то з бабусею, то з хрещеною, то з маминою сестрою. Звичайно, попри всі свої успіхи, командні посади і навички, бойовий гарт та спортивні досягнення, передусім Валентина залишається жінкою. Жінкою, яка сприймає навколишній світ через почуття та серце, яка любить читати романи й дивитися фільми, зняті на основі реальних подій… Та водночас вона — солдат, який захищає Батьківщину, вона — молодший командир, який веде за собою підлеглий особовий склад, до речі, і набагато старших за неї кремезних чоловіків зокрема. І вони, підлеглі, поважають свого командира й вірять йому, а це дорогого варте.
