На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Підполковник Роман Стецюк – офіцер-артилерист, близько 10 років його офіцерської кар’єри були нерозривно пов’язані з експлуатацією реактивних систем залпового вогню «Смерч». Поки ми крокуємо територією військової частини, де він проходить службу, минаємо невеличкий постамент, на якому встановлено БМ-13 на шасі вантажівки «Студебекер». Офіцер киває головою в бік «Катюші», говорячи: «Бачив?! Ця «бабуся» нинішніх реактивних систем залпового вогню в свій час могла навести «шороху». А уявляєш, який нищівний ефект створюють «Смерчі»?
Як працює більш легкий РСЗВ «Град» бачити довелося. А от як діє «Смерч» – лише на екрані монітору. Роман Миколайович показує відео, в якому артилеристи-реактивники, що входять до складу сил ООС, але в силу Мінських угод перебувають на майданчиках відведення, тренуються на визначених полігонах, аби не втрачати відповідних навичок та кваліфікації в експлуатації складного і потужного озброєння.
– Тут, до слова, є і я, – говорить офіцер усміхаючись. – «Смерчі» нині на сході країни хоч і не воюють, але тренуватися повинні регулярно. Адже для ворога артилеристи-реактивники є серйозним фактором, що стримує.
І дійсно, як ілюстрація цієї ситуації, добре пасує приказка про пістолет у кишені. Мовляв, його не видно, але всі знають що він там є. І це знання стримує найгарячіші голови від фатальних неупереджених кроків.
У нашому випадку – ворога стримує знання того, що 800-кілограмовий «олівець» ракети від «Смерчу» може легко перетворити на зону локального апокаліпсиса площу, яка дорівнює за розмірами футбольному полю. Кожен такий «олівчик» може вражати цілі на відстані до 70 кілометрів. А якщо пригадати, що Україна має вже модернізовані комплекси РСЗВ «Вільха-М» з ракетами Р-624М, то й на відстань до 130 кілометрів.
Утім, навіть така потужна зброя – просто шмат високотехнологічного заліза без потрібної для визначення точних координат ворога інформації. Сліпими і глухими артилеристів робить брак даних про цілі. І теперішня робота підполковника Романа Стецюка та його підлеглих – це забезпечення «богів війни» точними даними про розташування ворожих сил.
У ЗМІ досить часто можна зустріти тезу, що сучасна російсько-українська війна є війною артилерії. Озвучую цю тезу моєму співрозмовнику і він частково з цим погоджується.
– Особливо наочно це було в період гарячої фази війни у 2014-2015 роках. Ворожа «арта» працювала по наших позиціях навіть з території РФ. Це доведений факт, якому є багато свідчень. Але й наші фахівці ландшафтного дизайну не залишалися в боргу і ефектно «гасили» ворожі позиції, – зазначає він. – І як би ворожа пропаганда не намагалась применшити роль українських гармашів, вони довели, що наша школа підготовки артилеристів десь навіть крутіша, ніж у росіян.
Зі слів офіцера, українські артилеристи виявились більш здатними до імпровізацій у виконанні поставлених завдань. Ну й, звісно, ефективності в роботі додав фактор осучаснення засобів, які підвищують якість роботи артилерійських підрозділів.
– Наш колектив, до прикладу, трохи змінив сферу діяльності. І тепер ми виконуємо завдання в інтересах інших артилерійських підрозділів. Як тих, що діють в складі піхотних бригад, так і чисто артилерійських військових частин, – зазначає Роман Стецюк. – Ми є очима та вухами для наших колег.
І що ж це за «очі» та «вуха» українських артилеристів, якими опікуються підлеглі підполковника Романа Стецюка? Мова йде про багатоцільові безпілотні авіаційні комплекси українського виробництва, рухомі РЛС контрбатарейної боротьби, передані нашим Збройним Силам союзниками з США, інша сучасна техніка. Ну а головне – потужний колектив, який уміє цьому дати раду.
– Колектив здебільшого молодий. І…гендерно збалансований, – сміється командир артрозвідників. – Серед наших операторів БПЛА, членів екіпажів та номерів обслуг різноманітної бойової техніки не бракує жінок-військовослужбовців. Їх сучасна цифрова техніка чомусь слухається активніше. Та й бойовиті сучасні українки – це факт!
Наводить приклад, що найбільш результативним екіпажем серед операторів БПЛА є якраз жіночий.
– Двоє жінок-військовослужбовців не лише досконало володіють технікою, що їм доручена, але й виконують завдання підвищеної складності. Про це мені регулярно розповідають офіцери з тих підрозділів, у чиїх інтересах ми виконуємо завдання. Та й в частині, дивлюсь, під час підготовки: абсолютно самодостатні та ніколи не просять по допомогу. І машину до виїзду підготувати можуть, і «пташку» хвацьки пілотувати, і ящики з апаратурою тягають на рівні з усіма. Одним словом, задають темп і конкурують з чоловічою частиною колективу, – додає офіцер не без гордості за підлеглих.
Зрештою, запитую, як будуть святкувати артрозвідники професійне свято – День РВіА?
– Найперше і найголовніше – спробуємо передати привітання тим бойовим побратимам та посестрам, хто зараз у бойових порядках на передовій, – говорить підполковник Роман Стецюк. – А далі… далі буде звичайний робочий день. Готуватимемо техніку, озброєння. Бо війна триває. І артилерія має бути завжди готова здійснити точний постріл по ворогу. А її точність – то наша відповідальність!
Фото автора та з архіву в/ч А1108
