Про обмеження та складнощі, які вдалося і доводиться долати військовим, а також про один з епізодів випробувань, під час яких завданням F-16 було знищити…
Україна йде шляхом модернізації армії та здійснює перехід на стандарти НАТО. Такі зміни стосуються не тільки структури, озброєнь, а й системи управління та кадрової політики. Про стандарти управління кадрами в країнах НАТО кореспондент АрміяInform дізнався від генерал-майора запасу Володимира Гаврилова, який у 2015-2018 роках був аташе з питань оборони України при ПУ в США.
– Необхідно розділити питання кадрової політики, а саме: як формується кар’єра військовослужбовців країн НАТО або США. Яким чином відбувається відбір, селекція, навчання, підготовка потім звільнення в резерв – загалом це кадрова політика. Є й інший блок – питання управління збройними силами, їхнє фінансове забезпечення, моделі ведення бойових операцій і, відповідно, взаємовідносини між командирами і підлеглими, які забезпечують успіх у війні. Це питання більш широкого плану, – зазначив Володимир Гаврилов.
У країнах НАТО не існує єдиного стандарту кадрової політики
– У країнах НАТО не існує єдиного стандарту щодо кадрової політики. Кожна країна підходить до цього виходячи зі своєї культури, історії та традиції. Тому в кожній країні можна побачити різні підходи по підбору та просування, призначень, створення резерву та територіальної оборони. Водночас є загальні стандарти в підготовці особового складу для досягнення операційної сумісності.
Це стосується також культури відносин між командиром і підлеглими в різних країнах. «Я бачив досить жорсткі дії американських сержантів на шестимісячному курсі для новобранців і товариську, майже сімейну, розмову британського генерала з рядовим підпорядкованого підрозділу після завершення марш-кидка на полігоні», – розповів генерал. – І хоча ці дві країни входять в один альянс і дотримуються єдиних підходів в підготовці особового складу, але, скажімо, взаємовідносини між військовими у Великій Британії є більш ліберальними.
Водночас ключовим елементом для армій демократичних суспільств є утримання належного рівня довіри між командирами та підлеглими. Це забезпечується шляхом дотримання прозорої кадрової політики, захисту прав нижніх чинів та жорсткої боротьби з корупцією.
Урешті-решт, на війні перевага залишається за товариством, братством людей, які довіряють один одному і в складну хвилину готові відати життя, щоб врятувати іншого. Це традиція.
Поверхневе ставлення командирів до своїх підлеглих або спроба десь психологічно їх давити, це радянські підходи, вони ще залишаються і з цим треба боротися. В основі розв’язання цієї проблеми повинна лежати кадрова політика.
Особливості кадрової політики в британській армії
Володимир Гаврилов зазначив: «Мені доводилось стикатися з різними підходами кадрової політики в країнах НАТО. Деякі з них можуть бути корисними і для нас».
Так в збройних силах Великої Британії кожен військовослужбовець усвідомлює, що упродовж 2-3 років він має досягнути певних критеріїв і претендувати на чергове підвищення по службі. Якщо офіцер перебуває на посаді більше ніж 4 роки без спроб просування, то з ним проводяться співбесіди на предмет подальшого проходження служби. Якщо офіцер претендує на вищі посади в збройних силах, то він має бути готовим до зміни свої спеціалізації кожні 4-5 років з тим, щоб за 20-25 років служби набути досвіду роботи в бойових частинах, штабах, системі логістики, навчальних закладах або кадрових органах. Тоді людина на вершині своєї кар’єри, коли стає вищим офіцером, має світогляд і розуміння всіх аспектів військової служби. Такий командир не буде видавати накази, які він сам не знає, як виконати.
В українській армії, командири традиційно впливали на кадрові призначення виходячи з принципу «я його знаю і тому довіряю». Це часто змушує підлеглих пристосовуватись та уникати конфліктів з керівництвом, не вступати в дискусії, що значною мірою «нейтралізує» ініціативу людей і їхнє бажання поміняти щось на краще.
У британській армії командири обмежені в своєму впливі на кадрові призначення. Цим займаються комісії, які знаходяться поза межами юрисдикції командування частини. «Коли я був в кадровому центрі сухопутних військ Великої Британії, який взагалі перенесений якомога далі від Лондона – в Глазго, нам показали роботу такої комісії, в якій працюють досвідчені офіцери», – розповів генерал. В комісію приносять тільки особові справи кандидатів на призначення на вакантні посади. Існують певні критерії, яким людина має відповідати, перш ніж бути призначеним на посаду, на яку він претендує. Враховується рівень підготовки, наявність бойового досвіду, професійний рівень тощо.
Як правило, британські командири не знають, хто у них буде заступником, але вони впевнені, що це буде компетентний офіцер із відповідним досвідом.
Результатом такої кадрової політики є високий рівень довіри з боку вищого командування збройних сил Великої Британії до командирів бойових підрозділів та їхні спроможності виконувати поставлені завдання. Так, на завершальному етапі підготовки британської бригади до ротації в зону бойових дій ніхто не направляє до неї комісій для перевірки стану боєготовності. Для командування операції достатньо доповіді командира бригади, бо саме він буде воювати, а не ті, хто його перевіряв.
Основа для служби в армії – внутрішня мотивація
Усе ж таки основа для військовослужбовця – це внутрішня мотивація.
По-перше, у війську мають служити люди, яким це цікаво і які отримують від цього адреналін. Відповідно до соціологічних і природних законів серед населення таких людей не може бути більше ніж 20 відсотків. Саме серед них треба шукати кандидатів на контракту службу і мотивувати їх йти до війська. Це можна робити через тестування та співбесіди в школах, університетах, де завгодно.
Серед резервістів Національної гвардії штату Каліфорнія в США я зустрічав немало самодостатніх айтівців і бізнесменів, які полюбляли виклики ризикові ситуації й знаходили це у військовій справі. Місцеве командування з гордістю розповідало, що один із них є власником IT компанії в Лос-Анджелесі й прилітає на збори на власному літаку. На базі він переодягається в камуфляж, стає звичайним кулеметником на бронетранспортері та отримує від цього надзвичайне задоволення. На той час він вже три рази був на ротації у складі американського контингенту в Іраку і брав участь у бойових діях.
По друге, військова служба має бути привабливою і не нагадувати охорону тюрми упродовж 25 років. Кар’єра військовослужбовця має бути побудована таким чином, щоб він мав можливість розвивати свої здібності, постійно вдосконалюватися, побачити світ і відчувати важливість своєї служби.
По-третє – це соціальний пакет. Військовослужбовці мають бути соціально захищеними, спроможними забезпечити свою сім’ю, мати житло, гідну пенсію й можливість обирати спосіб життя після завершення військової кар’єри.
Проблема комплектації кадрами
За словами Володимира Гаврилова: «У нас чимало керівників ще вважають, що великі зарплати мають автоматично покращити привабливість військової служби і розв’язати проблеми комплектації контрактної армії. Але це не так. Без селекції людей із природним хистом та відповідною мотивацією до військової справи, а також створення належних умов для їхньої самореалізації, ніяке збільшення зарплат не розв’яже питання боєздатності війська. В історії багато прикладів, коли елітні гвардії із високими зарплатами та найсучаснішим озброєнням пасували перед гірше оснащеним, але мотивованим ворогом, готовим без сумніву віддати життя заради своєї справи.
У сильному контрактному війську не менше ніж 40% особового складу повинні мати хист до військової служби. Армії, які формуються на призові та мобілізації або не проводять професійної селекції кандидатів на контрактну службу, мають не більше ніж 20% таких людей. Це означає, що в бойових діях користь приносить тільки кожен п’ятий військовослужбовець. З цією проблемою стикалися армії багатьох країн світу. В американських військах під час війни у В’єтнамі (набиралися за мобілізацією), взагалі стріляли тільки 30% солдатів, які брали участь у бойових діях, решта намагалися вижити. Але всіх їх годували, одягали, транспортували, забезпечували соціальним пакетом. Тобто ці люди «з’їдали» 70% ресурсу без будь-якого внеску в бойові дії і розвиток збройних сил. Тому американці у 1975 році перейшли на професійну армію і запровадили селекцію кандидатів за ознакою хисту до військової служби. Це призвело до кардинальної трансформації збройних сил і перетворення їх на сучасну високоефективну армію.
Житло, гідна заробітна плата та медичне забезпечення – три базові речі, які не повинні відволікати від виконання військового обов’язку
Усі добре розуміють, що військовослужбовець повинний бути забезпечений житлом, гідною зарплатою, медичним забезпеченням. Це три базові речі, які не повинні відволікати від виконання своїх обов’язків.
Ми єдина країна на пострадянському просторі й взагалі в Європі, яка залишила радянський підхід у забезпеченні житлом військовослужбовців коштом держави. Такий підхід тягне за собою цілу низку корупційних ризиків. Крім того, це є нераціональним використанням і без того обмежених ресурсів держави. У зв’язку з цим більшість країн свого часу перейшли на більш реалістичні програми забезпечення житлом військовослужбовців. Там створені системи іпотеки або пільгових позик і кредитів для військовослужбовців для придбання житла. Але водночас зарплата військових встановлена на рівні, який дозволяє сплачувати такі кредити упродовж всієї служби.
На військових базах країн НАТО існує фонд службового житла, який повністю закриває потреби особового складу, що там дислокується. Там є гуртожитки для сержантів, котеджі для вищих офіцерів, будинки квартирного типу для офіцерів. Водночас там не існує системи приватизації службового житла. Якщо ти завершив службу в цьому гарнізоні, ти маєш звільнити приміщення для іншого, а сам переїжджаєш на нове місце служби. Військовослужбовці, які проходять службу у містах, орендують житло із відповідною компенсацією від держави.
Питання забезпечення житлом військовослужбовців на сьогодні вже стало стратегічним викликом для України. На тридцятому році незалежності ще не сформовано державної політики для розв’язання цієї проблеми з урахуванням досвіду інших країн. На закупівлю житла виділяються чималі кошти, але все одно залишаються питання їхнього раціонального та прозорого використання. Це тягне за собою питання щодо справедливості розподілу коштів, що зі свого боку негативно впливає на рівень довіри до керівництва та мотивацію до служби.
Ти не можеш вимагати від іншого того, що сам не можеш робити
Нещодавно я відвідав ліцей-інтернат №23 «Кадетський корпус», де навчаються майбутні кандидати для вступу до військових навчальних закладів України. Я був приємно вражений, що вже з середніх класів юнаки спроможні спілкуватися англійською мовою. Це означає, що у нас закладено майбутнє нашого війська. Водночас вище керівництво та середня ланка збройних сил уже тепер повинні показувати приклад сучасного українського військового. Особливо це стосується професійних навичок, фізичної підготовки та знання іноземної мови. Не можна вимагати від інших того, що ти сам не можеш зробити. З цим у нас поки що є проблеми. Про це відверто треба говорити, на це необхідно вказувати.
Вимоги до офіцерського складу повинні бути уніфіковані, а їхнє дотримання має жорстко контролюватися. Їх не так багато: загальна освіта, відповідний рівень знань та навичок за посадою, належна фізична підготовка та володіння іноземними мовами. У нас не повинно бути генералів і полковників із зайвою вагою і неспроможних спілкуватися англійською мовою зі своїми західними колегами під час спільних навчань.
Ми зав’язли в пострадянському менталітеті, намагаємось щось змінити, але постійно впираємось в людей, які не готові до змін або не хочуть їх. Якщо ми хочемо швидкої трансформації війська, то нам треба сказати таким людям: «Не заважайте роботі, йдіть в цивільне життя, працюйте, заробляйте гроші без фізкультури, без іноземної мови, без відповідальності та без вимог до внутрішньої «модернізації». Але якщо ти обрав долю військового, то ти повинен гідно нести цей хрест. Усе суспільство очікує від тебе, що ти будеш зразком саме військового. Тоді до тебе буде й повага, відповідне ставлення, належна матеріальна підтримка й, саме головне, до війська буде постійно тягнутись молодь.
