«Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива, бистрий…
Російська імперія століттями намагалася знищити та приховати будь-яку інформацію, яка стосувалася теми національної ідентичності українців. А коли не могла викорінити історичну пам’ять — нав’язувала міфи. Внаслідок такої пропаганди ми навіть не знаємо, де поховано більшість українських гетьманів та інших видатних українців, завдяки яким Україна сформувалася як держава.
Сьогодні настав час розвінчувати ці міфи. Залучивши новітні технології, нині маємо шанс розгадати таємниці минулого, викрити містифікації, створити меморіали національних героїв. Одним з таких загальнонаціональних меморіалів може стати Іллінська церква в селі Суботові, де від 2018 року тривають пошуки поховання Богдана Хмельницького.
Коли й де упокоївся Богдан Хмельницький?
Богдан Хмельницький помер уранці 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 року в Чигирині і 25 серпня був похований у Суботові, в Іллінській церкві, яку гетьман будував як родову усипальницю. Саме в цій церкві 27 або 30 грудня 1653 року було поховано його сина Тимоша. Про це повідомляють численні збережені документи й літописи.
Проте, згідно з літописом Григорія Граб’янки, тіла засновника козацької держави та його сина викинули з могили 1664 року за наказом гетьмана коронного Стефана Чарнецького.
Переказ у літописі Граб’янки, написаний на початку XVIII століття, міг бути свідомою містифікацією літописця, яка мала на меті демонізацію як антигероя Чарнецького і поляків узагалі, а у ХХ столітті ця легенда стала основною версією радянської історіографії.
Але відомостей про плюндрування могили Хмельницького в Суботові не збереглося в жодному історичному документі другої половини XVII століття чи спогадах поляків про події середини 1660-х років. Це переконливо довела низка сучасних науковців. Навіть у ті складні часи існував неписаний кодекс військової етики, за яким, як правило, не вбивали тих, хто складав зброю під час битви, і давали можливість викупити себе з полону. Ба більше, після битви ховали не тільки загиблих зі свого табору, а й з табору супротивника, віддаючи їм належні військові почесті. Також, попри загальноприйняті для того часу руйнування та спалення захоплених міст, сіл, фортець, знищення кладовищ і цілеспрямована наруга над могилами вважалися дикунськими звичаями і були притаманні тільки москалям. Подібний приклад зафіксований під час руйнування Січі в 1709 році.
читайте також:
Тож якщо хтось і міг вчинити подібного штибу наругу, то точно не підрозділи польського коронного війська.
Коли проводили розкопки в Суботові?
Знайти поховання Хмельницького хотіли давно. За завданням Київської археографічної комісії 1845 року в Суботові Тарас Шевченко виконав акварелі «Богданові руїни в Суботові», «Богданова церква в Суботові» і «Кам’яні хрести в Суботові». Відомо, що тоді там проводили і короткочасні археологічні розкопки.
У 1921-1922 роках було знято тиньк зі стіни з правого входу в церкву, у 1953 році здійснено її зовнішнє зондування. У 1970 році під час розкопок археологічна експедиція під керівництвом Романа Юри наблизилася до відкриття місця поховання, але з різних причин дослідження було зупинене. У звіті знаходимо непряме підтвердження наявності вхідного тунелю, що міг вести у склеп. Там зазначається, що фундаментна плита південної колони, яка підтримує хори, зсунута на 20 см на північ і на 9 см на схід. Це могло статися в разі існування порожнечі між колонами.
Наступного року розкопки також проводились у церкві, однак їхньою метою було підтвердження легенди з літопису Граб’янки, через що нині їхні результати піддають сумніву.
Роботи під час розкопок 2005-2006 років були зупинені буцімто через загрозу руйнування храму, хоча вони виявили ознаки порожнини під храмом і потовщення у стіні, що могло вказувати на наявність вхідного отвору.
Легенди про перепоховання
Тривалі безрезультатні пошуки могили гетьмана призвели до того, що місцеві жителі почали складати перекази про те, що рештки Богдана Хмельницького козаки перепоховали ще до появи тут польського війська. Наразі існує шість версій місця перепоховання, кожне з яких щороку приваблює не менше туристів, ніж сама церква в Суботові.
читайте також:
Останні дослідження церкви
У 2018-2019 роках з ініціативи й за фінансової підтримки громадської організації «Фонд Великий Льох» (голова — Павло Костенко) проводились обстеження всередині Іллінської церкви і на прилеглій території (керівник археологічної експедиції — старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, кандидат історичних наук Лариса Виногродська).
У церкві була виявлена за допомогою георадара чітка тривимірна аномалія у центральній частині споруди — завдовжки 3 м, завширшки 1,3 м і заввишки від підлоги до стелі приблизно 1,6 м. Цей об’єкт за розмірами цілком походить на підземну крипту або ж склеп. Коли через рік пробурили в підлозі церкви отвір, то виявили засипану іншою породою порожнину.
А в одній зі стін церкви на всю її довжину і від самого низу науковці знайшли долицювання завтовшки зі сходу — 7, а із заходу — 23 см, виконане з цегли (7,5 × 14,2 × 27,5-28,0 см), її уламків та залізистого пісковику на вапняно-піщаному розчині кремового відтінку. Долицювання частково нависає над контуром фундаменту. У нижньому ярусі долицювання простежено мурування зі згаданої цегли «на ребро». Між долицюванням та контуром стіни на зеленому розчині простежується незначний повітряний проміжок завширшки 1–5 см. Очевидно долицювання відбулося на другому етапі будівництва наземних стін. Мета його потребує додаткових досліджень. Науковці припускають, що десь тут міг би бути вхід до крипти.
Родинні усипальні (склепи, крипти) гетьманів і козацької старшини XVII–XVIII ст. були типовим явищем тогочасної поховальної культури українців. На наявність в Іллінській церкві склепу Богдана Хмельницького вказує також метрика 1888 року, яка була віднайдена у фондах рукописного відділу Інституту історії матеріальної культури РАН у Санкт-Петербурзі.
Чому це важливо
Міфи міфами, а факт залишається фактом — попри численні дослідження Іллінської церкви в Суботові, починаючи з ХІХ століття, ані могили, ані останків Хмельницького там досі не знайдено.
Проте ця знахідка зрештою матиме для українців неабияке значення. Немає жодних сумнівів у тому, що вклонитися реальній (а не віртуальній, як нині) могилі засновника Української козацької держави Богдана Хмельницького підуть сотні тисяч людей. Значення цього місця зможе зрівнятися, а то й перевершити Чернечу гору у Каневі. Тоді й національний дух буде кому підживлювати! І надихати на перемогу в московсько-українській війні.
