Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Один із дивізіонів окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила постійно перебуває у визначеному вищим командуванням районі в готовності у разі необхідності підтримати своїм великим калібром загальновійськові підрозділи та прикрити рубежі в районі відповідальності. Наразі в дивізіоні триває робота щодо переведення озброєння та військової техніки на режим зимової експлуатації.
– На переведення техніки нам відведено трохи більше ніж три тижні, переважну частину робіт вже виконано, –– розповідає заступник командира з озброєння капітан Микола Снопковський.
До речі, окрім самохідних установок великого калібру, у підрозділі ще є трали, танкові тягачі й інша автомобільна та спеціальна техніка. Та найбільш працемістким завданням є обслуговування 203-міліметрових «Піонів».
Тут одна лише гармата чого варта! Завдовжки –– понад 11 метрів, тож чиститься вона важким, понад 10 кілограмів, банником, що під силу лише всьому розрахунку із семи військовослужбовців. І справляються ці семеро богатирів із завданням протягом 40 хвилин, витрачаючи за цей час кілька десятків літрів дизельного пального чи гасу, а потім –– кілька кілограмів спеціальних мастил. Загалом, за словами заступника командира дивізіону з озброєння, на обслуговування однієї самохідної гармати витрачається близько 60 кг різних пально-мастильних матеріалів.
Швидше за всіх у дивізіоні з переведенням 46-тонної самохідної гармати 2С7 «Піон» впорався екіпаж, де командиром гармати старший сержант Олександр Дудкін. За словами заступника командира з озброєння, це й недивно, адже старший сержант –– бувалий воїн, який на війні з 2014 року, коли був мобілізований та залишився у війську. Тепер передає свій багатий досвід молодим воїнам.
