Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Сьогодні вшосте у Києві зібралися й пройшли «дорогою смерті» – вулицею Січових Стрільців – сотні людей. Саме цим шляхом 80 років тому йшли на страту приречені люди. Німецькі нацисти винесли їм останній вирок лише за те, що вони були євреями.
В останні дні вересня 1941 року в Бабиному Яру було страчено більше ніж 30 тисяч людей – жінок, старих, дітей.Усього ж, за різними оцінками, там розстріляли понад 150 000 євреїв, підпільників та воїнів українського спротиву усіх національностей, пацієнтів психіатричних лікарень.
За радянських часів це масове вбивство старанно замовчували, й лише зі здобуттям Україною незалежності цю трагедію відзначають на державному рівні. За словами одного з організаторів цьогорічного маршу Євгена Городецького: «Ми пам’ятаємо про жах Бабиного Яру, про тих, хто його вчинив. Сьогодні тут багато дітей – ми передаємо їм цю пам’ять, цей біль. Без примирення, без розвінчання злочинів нацистів майбутньогоу нас не буде».
