Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Головне завдання військової розвідки – це вчасна передача правдивих і повних даних про противника. Ця інформація допомагає ухвалювати командирські рішення, від яких залежать життя і здоров’я українських захисників.
Про особливості цієї військової професії кореспондент АрміяInform поспілкувався з командиром розвідувального взводу окремого розвідувального батальйону.
Офіцер-розвідник, на ім’я Дмитро, розповідає, що основним завданням його підрозділу є спостереження за переднім краєм оборони противника у визначеній смузі відповідальності – за зміною в угрупованні військ, його озброєння, чисельного складу та характером дій.
«Кожен із командирів отримує завдання на дії у певній смузі й всіма силами намагається здобути інформацію – за допомогою розвідувальних дозорів, груп, спостережних постів, безпілотних літальних апаратів, технічних засобів розвідки. Вона надалі, на рівні командно-спостережного пункту роти, обробляється і передається у батальйон, який узагальнює обсяг даних, аналізує і передає до відповідних органів військового управління.
Головне – надати споживачу якомога більше правдивих розвідувальних даних для ухвалення рішень, адже від цього залежить життя і здоров’я піхоти, десанту чи інших хлопців, які безпосередньо виконують бойові завдання.
– Наприклад, за даними спостережного посту або за допомогою радіотехнічних засобів було виявлено передислокацію важкого озброєння противника ближче до переднього краю. Аналізуючи інформацію можна здогадатися, що ворог розгортає артилерійські засоби ураження. Володіння нею дозволяє піхоті вчасно заховатися, що рятує життя і здоров’я військовослужбовців, – розповідає розвідник.
Однак, не тільки спостереження за ворогом є завданням розвідників – вони також проникають глибоко у тил противника і скритно виконують поставленні завдання у значному відриві від основних сил.
Найголовніша вимога до розвідника – вмотивованість
За його словами, військовим розвідником може стати будь-яка фізично здорова і витривала людина, однак найголовніша вимога – вмотивованість.
– Якщо людина має дві руки, дві ноги, то фізично здатна досягти необхідного рівня підготовки – це не проблема. Щодо моральних якостей – вона має бути морально стійка, вмотивована, розуміти, для чого знаходиться там, де більшість людей ніколи б не опинилися. І, звичайно, відчувати бойове братерство – на завдання зазвичай виходить невеликий підрозділ, 10-15 осіб. Один одного мають цінувати і розуміти, що втрата будь-кого може вплинути на успішність операції у цілому, – зазначає Дмитро.
Офіцер розповідає, що підготовку, як і більшість його товаришів по службі, проходив на факультеті військової розвідки та спеціального призначення у Військовій академії (м. Одеса).
– По собі скажу – того обсягу знань, який мені дали, цілком вистачає для нинішньої посади, навіть трішки більше. Солдати та сержанти, яких готують у розвідувальному центрі досвідчені інструктори за підтримки країн-партнерів, теж приходять у батальйон досить добре підготованими, – говорить розвідник.
За його словами, сучасні методи підготовки та рівень технічного оснащення, у порівнянні з початком війни, значно розширили можливості розвідувальних підрозділів. Особливо це стосується аеророзвідки.
– Звичайно, безпілотні літальні апарати повністю перегорнули уявлення і підходи до розвідки. Сучасні фронтові квадрокоптери та літакоподібні БПЛА великого радіуса дії, дозволяють виявляти набагато більше об’єктів за значно менший час і меншою кількістю людей. Це суттєво знижує ризик для життя та здоров’я розвідників та підвищує якість їхньої роботи.
Крім того, досить активно використовуються радіотехнічні засоби розвідки вітчизняного виробництва, які дозволяють виявляти об’єкти випромінювання. При якісній організації аналітичної роботи можна викрити пункти управління противника навіть не спостерігаючи їх візуально. Я гадаю, що це два ключових технічних засоби, які впливають на ведення розвідки найбільше, – розповідає офіцер.
Набутий досвід і якісний аналіз отриманої інформації є запорукою успіху
– Якщо повернутися до покладених на розвідників завдань, то на рівні взвод-рота передача інформації відбувається так: що я бачу – те передаю, на вищих рівнях методи роботи з інформацією інші. Це вже окрема наука роботи з інформацією. Цю дисципліну також вивчають у Військовій академії – там є свої принципи, вимоги. Це вже не стільки військова розвідка, а більше аналітична робота, – говорить офіцер.
За його словами, попри суттєву допомогу технічних засобів у зборі розвідувальних даних, саме набутий досвід і якісний аналіз отриманої інформації є запорукою успіху.
– За роки війни багато офіцерів-розвідників проявили себе якнайкраще. Нам є на кого рівнятися. Є традиції, є герої нашого розвідувального батальйону, є справжні професіонали в інших підрозділах. А взагалі, військова розвідка вічна, вона була з прадавніх часів. Можна згадати пластунів козацького війська, які виконували ці ж завдання.
Тепер рівняємось на сучасних командирів, які зустріли війну молодими офіцерами, вивчаємо історію – як наші попередники-запорожці проводили розвідку на тактичному рівні.
Наша робота непроста, але ніхто, крім нас, її не зробить. Варто про це пам’ятати та пишатись тим, що ми служимо в розвідувальних підрозділах, – говорить командир розвідвзводу окремого розвідувального батальйону.
