Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
СПРОСТОВАНО
Кілька недостовірних закидів на бік Міноборони, що їх останнім часом було поширено в деяких медіа, не залишились поза увагою оборонного відомства.
Один такий закид, що привернув певну увагу профільного, а саме технічного співтовариства, був сформульований у статті «Міноборони планує скасувати ДКР «Сайгак» по заміні позашляховиків для ЗСУ». Днями її опублікувало профільне видання військово-технічної спрямованості Defense Express.
Автори статті, присвяченій давно затребуваній масовій заміні у війську морально застарілих радянських УАЗів новими автомобілями-позашляховиками, не просто не погодились (до речі, маючи на це право) із критичними висловлюваннями нещодавно призначеного заступника Міністра оборони України Олександра Носова на бік дослідно-конструкторської роботи «Сайгак» (у Фейсбуці він назвав її «корупційною») – вони дали зрозуміти читачам, що Міноборони пристало на позицію саме проти проведення прозорого конкурсу на визначення сучасної моделі позашляховика – наступника радянського УАЗу.
Відповідь високопосадовця у Фейсбуці була миттєвою: «Головне у цій статті – це неприхована маніпуляція громадською думкою, намагаючись звинуватити мене словами: «…Конкурсний відбір позашляховика по ДКР «Сайгак» мав стати першим конкурсом такого роду, що мав відбутись прозоро, із публічною демонстрацією результатів відбору».
Далі заступник міністра перелічив аргументи, згідно із якими ДКР «Сайгак» є занадто й безпідставно дороговартісним для придбання державою та таким, що, як виявилось, відповідає не сучасним вимогам тактико-технічного завдання, а заниженим вимогам ТТЗ редакції 1987 року.
«Це лише один із сотні банальних прикладів, як відбувається лобіювання та тиск на посадових осіб МОУ», ‒ зазначив Олександр Носов.
Враховуючи викладене вище, виглядає на те, що сперечання авторів видання Defense Express із заступником Міністра оборони на захист проєкту «Сайгак» має ознаки прихованого лобіювання цього проєкту, з чим Міноборони, по-перше, публічно не погоджується, а по-друге, готове й надалі інформувати громадськість про конкурентні варіанти подальшої масової заміни новими позашляховиками застарілих радянських УАЗів.
Також цього тижня у фокусі уваги Міноборони опинилась деструктивна інформаційна акція, спрямована на дискредитацію системи призову осіб на військову службу.
Йдеться про шаблон так званої «Автобіографії призовника» радянського змісту, що її 27-28 вересня було поширено деякими публічними особами в Фейсбуці з супроводом про те, що, мовляв, саме такі анкети українські територіальні центри комплектування пропонують заповнити особам призовного віку.
Серед локацій, де нібито парубкам пропонувалось заповнити псевдо-автобіографію, була згадана середня школа № 115 м. Києва.
Під час перевірки опублікованої інформації та її первинних джерел було встановлено, що, по-перше, українські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не розповсюджували зазначені псевдо-анкети, а по-друге, подібні фейкові повідомлення на призовну тему вже розміщувались низкою тенденційних та маніпулятивних ресурсів кілька років тому, а саме: у 2014-му, 2015-му та 2018 роках.
Остаточне спростування стосовно вкинутої в інформпростір фейк-автобіографії сформулювала заступник Міністра оборони України Ганна Маляр:
«Невипадково цей фейк поширили незадовго до початку призовної кампанії. Так трапляється щороку.(…) Проблема цих фейків полягає в тому, що призовна армія – це одна з основних мішеней інформаційних атак РФ ще з 90-х років. Саме тоді вже фіксували ці кампанії. Особисто я вивчала і узагальнювала методику цих дискредитаційних кампаній. Їхня мета – аби якомога менше людей мали бажання служити в армії. Основна цільова аудиторія цих кампаній – батьки призовників, зокрема майбутніх. Тож і розганяють ці фейки найчастіше батьки призовників, які стали жертвою дезінформації, яких використали втемну або свідомо, яким підсунули папірець тощо», – пояснила в Фейсбуці заступник Міністра оборони.
При цьому пані Маляр детально розтлумачила офіційний перелік «призовних» документів, у якому зазначеної «автобіографії» …немає!
Як пояснила заступник Міністра оборони, порядок проведення приписки та взяття на облік регламентується Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Постановою КМУ № 352 від 2002 (у редакції ПКМУ № 100 від 2021р.). У Постанові є Додаток 7 із переліком документів особової картки призовника. І там немає автобіографії.
На жаль, у Мінобороні змушені констатувати, що кілька українських сайтів проковтнули цей «призовний» вкид.
Міноборони класифікує подібні публікації як цілеспрямовані акції, що проводяться із метою дискредитації оборонного відомства в очах громадськості, якій зі сторони нав’язується наратив про нібито негнучкість та несучасність військового відомства України, а також з метою залякування українських юнаків та їхніх батьків черговою призовною кампанією.
Отже, згадані вище маніпуляції не відповідають дійсності і тому, як вважають у Міноборони України, не заслуговують на увагу читачів, які зацікавлені в надійному та достовірному контенті.
Завершуючи огляд поточних фейків, Міноборони України закликає читачів до інформаційної «гігієни», що базується на вживанні виключно перевіреної інформації.
