Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
Команда фільму «Зошит війни / War Note» представить його у 10 містах та кінотеатрах України. Творці фільму Babylon 13 та його співавтори – українські воїни, вирушили у тур нашою державою.
Картина насправді – унікальна і за жанром, і за наповненням. Вона повністю змонтована з відео, знятого самими військовими на телефони, екшн-камери чи фотоапарати. Різні автори, різні локації, різний час. Деякі автори відео, на жаль, загинули. Хтось повернувся додому. Строкаті сюжети з самого епіцентру катастроф – усі разом вони складають цілісну химерну картину.
«Під час перегляду фільму глядача запрошують у сюрреалістичну подорож на фронт війни з Росією – у химерне потойбіччя, де панують закони, відмінні від звичайного світу. Герої прокидаються та засинають, радіють і плачуть, та завжди відчувають, що запис може закінчитись у будь-яку мить», – йдеться у синопсисі фільму.
Трейлер фільму: https://www.youtube.com/watch?v=isNhz9e6dpo
Про те, як збирався матеріал до кінострічки, розповів режисер картини Роман Любий.
– Я є учасником кінооб’єднання «Вавилон’13», яке утворилось на початку Революції Гідності. Ми маємо спільний архів, де у 2014 році почали з’являтись матеріали бійців із телефонів, фотоапаратів, з камер тощо. Першими були матеріали Олексія Болдирєва, Романа Базенка та Вадима Наумова. Далі ми почали пошуки, ідея почала рости та протягом п’яти років виросла у повнометражний фільм. Ми шукали ці матеріали через друзів, частково через організацію «Захист патріотів», – розповів режисер кінострічки Роман Любий.
Відбираючи матеріал, автор каже, також хотів показати унікальне явище, з яким ми познайомились нещодавно – побратимство.
– Професійним документалістам потрібно було б провести місяці у компанії героїв, щоб здобути такий рівень довіри, такий рівень психологічного доступу. Тут важливо було вихопити моменти, які показують стосунки між людьми, – каже режисер.
Як правило, автора сюжету – самого героя, у кадрі не видно. Він – по той бік екрану. А самі відео різні за жанром, характером, часом та локаціями. Але, на думку режисера, сам фільм має чіткий сюжет, що має розвиток.
– То не просто колаж. Сюжет рухається від літа в зиму, від бійця, який вперше взяв в руки зброю, до досвідчених бійців. Від життя – до смерті, як до явища. Спочатку ми чуємо щось, десь, потім бачимо руйнацію, і поступово ми підходимо до смерті дуже близько. Але попри тему, фільм – життєствердний. Люди не виходять з перегляду у депресії. Ми живемо не в найщасливіші часи, це наша реальність, тому, думаю, це важливо знати, – каже Роман Любий.
Локації фільму – від Луганського аеропорту до ДАПу
Щодо локацій, на яких відбуваються події з фільму, то тут є епізоди у Донецькому та Луганському аеропортах, селищі Троїцьке, Дебальцеве, неподалік Іловайська. Але географія, на думку режисера, тут є другорядним питанням.
– Ми хотіли зробити фільм, який буде зрозумілим без розуміння контексту. Тому там не звучать назви населених пунктів. Ми прагнемо, щоб у будь-якій точці планети було зрозуміло, що відбувається. І щоб це було зрозуміло і через 20 років так само. Тобто мені здається, що не так суттєво, де відбуваються події, важливо у які обставини та психологічний стан потрапили люди та що вони пережили, – каже пан Роман.
Ми бачимо лише реальне відео, майже без корекції, без коментарів та титрів. Майстерність режисера перетворює фрагменти з набору окремих історій у розповідь, що має логічний розвиток, драматургію та непередбачуваний фінал.
Тож, фільм варто дивитись не лише для того, щоб побачити реальні свідчення того, що відбувається на лінії фронту. Це ще і кінематографічне явище, цікаве за формою та кіномовою. Можливо, англійська назва фільму, War Note, точніше відбиває його суть. Проте і українська багато що розповідає: зібрані в один зшиток різні історії, нотатки, записані у зошит, які допомагають зрозуміти краще, що ж насправді там відбувається.
– Нещодавно в нас був показ, на нього прийшов ветеран війни зі своєю дружиною і сказав: «Ви врятували мої стосунки, моя дружина нарешті зрозуміла, що я пережив». Уявляєте, вони живуть разом кілька років, він їй все розповідає, показує, але вона зрозуміла, через що пройшов її чоловік, лише завдяки фільму. Це надзвичайно круто, – каже режисер.
З фінальних титрів стає зрозуміло, що дехто з авторів зйомок загинув. Це три українських захисники: Вадим Наумов, Олексій Болдирєв та Тарас Матвієв.
Як розповіли творці фільму , матеріали Вадима Наумова були передні авторам фільму організацією «Чорний тюльпан», яка займається евакуацією тіл загиблих. Про нього є окремий сюжет на каналі «Вавилон’13», що називається «Був такий хлопець».
Олексій Болдирєв віддав матеріали, а через кілька місяців загинув – БТР, у якому він їхав, підірвали.
З Тарасом Матвієвим режисер домовився про використання його матеріалів, епізоду з прогулянкою по порожньому місту. Його не стало вже після прем’єри фільму.
Cвітова прем’єра фільму відбулася на фестивалі Docudays UA у 2020 році, де він здобув приз глядацьких симпатій та дві спеціальні нагороди. Виробництвом та продюсуванням фільму займається творча група Babylon’13 та дистриб’юторська компанія 86PROKAT.
В Україні ж наразі розпочався тур містами України. Загалом команда творців планує показати фільм у 10 містах нашої країни. 10 гривень з кожного придбаного квитка перерахують у благодійний фонд допомоги армії «Повернись живим» на закупівлю мобільних комплексів спостереження для наших захисників.
