Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Можливо, кожного з цих людей чекала інша доля, але їх усіх поєднала війна, яка триває вже восьмий рік поспіль на Сході нашої держави. Люди, які назавжди закарбувалися в історії держави, люди про яких варто знати…
Сергій Шаптала
Сергій Шаптала, начальник Генерального штабу ЗСУ. Протягом 2014-2017 років був командиром Мукачівської окремої гірсько-піхотної бригади. Під його командуванням на початку 2015 року військовослужбовці бригади брали участь у боях під Дебальцевим у районі м. Бахмута – бій на висоті біля с. Санжарівки був одним із найбільш кривавих та складних для бійців бригади, але висоту біля Санжарівки вони утримали. Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня.
Перша жінка-командувач у ЗСУ
Полковник медичної служби Тетяна Остащенко стала першою жінкою-командувачем у Збройних Силах України. Львів’янка навчалася у Кранфільдському університеті (Велика Британія), де закінчила курси реформування сектору оборони та безпеки, а також стратегічного лідерства для керівного складу. Має великий досвід організації медичного забезпечення, останнім часом проходила військову службу головним інспектором головної інспекції Міноборони.
Євген Межевікін
Євген Межевікін, «Адам». Один з учасників героїчної оборони Донецького аеропорту. За час війни пройшов шлях від командира роти до заступника комбрига. Екіпаж «Адама» тримав оборону у Пісках, Авдіївці, Спартаку та в периметрі Донецького аеропорту. Перебуваючи в районі ДАПу батальйон Євгена Межевікіна успішно застосував тактику мобільних танкових груп, яка дозволила відвести техніку з-під удару та ефективніше використовувати оборону на найбільш небезпечних напрямках. У жовтні 2014-го в районі с. Опитне з метою евакуації техніки та особового складу підрозділу однієї з аеромобільних бригад екіпаж Євгена Межевікіна здійснив прорив смуги оборони противника, забезпечив евакуацію особового складу та двох БТРів. Відзначений «Золотою Зіркою» Героя України, орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів та орденом «Народний Герой України».
Ігор Гордійчук
Ігор Гордійчук, «Сумрак». У серпні 2014 року керував обороною стратегічної висоти Савур-Могила під постійними обстрілами. Був неодноразово контужений, але позицій не покинув. Останнім пішов з висоти та вивів особовий склад з-під вогню – для того, щоб потрапити в розташування українських військ, пройшли ворожими тилами близько 60 кілометрів. Під час відступу був важко поранений. Лікарі оцінювали травму як «несумісну з життям». Але Гордійчук, попри прогнози, вижив, провівши більше ніж рік у госпіталях. Нині обіймає посаду начальника ліцею імені Богуна. Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів.
Василь Тарасюк
Василь Тарасюк, «Тайфун». Один із наймолодших Героїв України. У боях за Авдіївку особисто підбив танк Т-72 противника з СПГ, вступивши з ним у вогневу дуель. Під час запеклих боїв у промзоні Авдіївки дістав три осколкові поранення і чотири контузії. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького та «Золотою Зіркою» Героя України. Народний Герой України.
