На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Нині бронетанкові війська ЦАХАЛу справедливо вважають одними з найсильніших у світі за рівнем підготовки танкістів і бойовим досвідом, кількістю та якістю бронетехніки. На озброєнні ізраїльських танкістів стоять танки Merkava, які багато експертів вважають найкращими основними бойовими танками.
А починалася історія ізраїльських бронетанкових військ з одного батальйону, командиром якого був Фелікс Беатус.
82-й батальйон входив до складу 8-ї танкової бригади, створеної 24 травня 1948-го напередодні підписання «Указу про Армію оборони Ізраїлю» Давидом Бен-Гуріоном — очільником тимчасового уряду Ізраїлю.
Першим командиром бригади став ветеран «Хагани» Іцхак Саде, який до 1945 року очолював особливі (елітні) загони «Хагани» «Пальмах». Згодом бригада отримала його ім’я. Іцхак Саде командував бригадою з моменту створення до листопада 1949-го.
Спочатку планувалось, що бригада матиме чотири батальйони (два піхотні, один танковий і механізований). Проте на момент формування бригада мала 82-й та 89-й батальйони.
Цікаво, що нумерація частин була своєрідною — бригади формували з півночі на південь і відповідно отримували номери — 1 на півночі, нею стала майбутня славетна «Голані», й далі — до півдня. Батальйони позначали таким чином — перша цифра відповідала номеру бригади, друга — власне підрозділ. Отже, 82-й — це 2-й бат 8-ї бригади.
Тож у склад бригади входили три батальйони, а саме:
82-й танковий під командуванням Фелікса Беатуса у складі роти «Хочкіссів» і роти «Кромвелів» та «Шерманів» (по два танки кожного типу). 82-й батальйон став першим танковим батом в історії Армії оборони Ізраїлю.
Перед початком Другої світової Фелікс жив у Стрию та працював там водієм вантажівки. З початком війни призваний у Червону армію, став механіком-водієм танка, а в 1943 році переведений у Військо Польське. У польській армії пройшов шлях від командира танкового взводу до командира важкого танкового полку. Воював у Польщі, Чехословаччині, Німеччині.
Після війни у 1947 році, попри всі складнощі — Фелікс був кадровим офіцером польської армії — він із сім’єю зумів виїхати в Ізраїль. Агенти Мосад тоді діяли по всій Європі, збираючи єврейських добровольців для майбутньої ізраїльської армії. Особливо активно Мосад Алія Бет діяв у Польщі, де об’єктом вербування добровольців були євреї-військові Війська Польського і Північної групи військ Радянської армії, дислокованої на польській землі.
В Ізраїлі Беатус потрапив у 8-му бригаду, якою керував Іцхак Саде, один з командирів «Хагани», на основі яких формували Армію Оборони Ізраїлю.
Зустріч із Саде вплинула на подальше життя Беатуса — Саде дивився на перспективу і ясно розумів, що в майбутніх боях належить буквально з нуля створювати танкові війська і польський офіцер-танкіст з багатим фронтовим досвідом, як ніхто інший, підходить для цієї справи. Встановленню тісного контакту між ними сприяв і такий чинник, що Іцхак, виходець з Росії, в минулому теж був командиром Червоної армії.
Незабаром вони вирушили на північ країни. Там, у кібуці Айєлет а-Шахар, Фелікс Беатус за вказівкою Іцхака Саде розробив план оборони Галілеї на випадок вторгнення арабських армій. Чудова командирська підготовка допомогла розв’язати це завдання, що викликало захоплення командирів місцевих бойових формувань. Коен, командир 3-го батальйону Пальмахім, запитав Дана Ланера: «Як довго Беатус перебуває у країні, раз так точно й докладно знайомий з обстановкою в Галілеї?». Відповідь вразила Коена: «Беатус приїхав усього кілька днів тому й усю інформацію отримав тільки завдяки вивченню карт».
При цьому слід врахувати, що Фелікс володів російською, польською, знав німецьку, але не розмовляв ні івритом, ні ідиш, ні англійською — мовами, якими говорила більшість місцевих солдатів і офіцерів. Проте за допомогою перекладачів усі розуміли одне одного.
Якось Іцхак Саді запитав Фелікса: «Як би ти порекомендував побудувати єврейські бронетанкові війська в Ерец-Ісраель, на випадок якщо доведеться за рік-два протистояти вторгненню арабських армій? І це при тому, що ці армії оснащені й навчені британцями та французами використанню танків, артилерії та авіації». Біатос негайно відповів: «Танки у вас є?». Іцхак Саде: «Ні, немає!». Фелікс подумав трохи та сказав: «Якщо у вас немає танків, я не знаю, як можна будувати бронетанкові війська!».
Проте перші кроки були зроблені. Спочатку як броньовики солдати ЦАХАЛу використовували вантажівки, обшиті сендвіч-панелями. Вся «броня» складалася зі 100 мм шару фанери між двома 5-мм сталевими пластинами, причому — зі звичайної сталі, не броньової. Ясно, що такі труни на колесах нездатні вести бойові дії й захищати солдатів від куль і снарядів. Беатус розробив оригінальну конструкцію бронеавтомобіля на основі вантажівки Dodge, з бронебаштою й кулеметом.
Незабаром у Тель-Авіві відкрили курси, де готували екіпажі майбутніх танкових військ. Першими бронеодиницями стали два 28-тонні крейсерські танки Mk VIII Cromwell з 3-дюймовою лобовою бронею та 75-мм гарматою, викрадені зі складу гусарського полку британської армії в Хайфі. Наступними трьома танками стали 32-тонні американські M4 Sherman, до яких у ході бойових дій додалися десять випущених ще у тридцяті роки 12-тонних французьких Hotchkiss Н-39 з 37-мм гарматами й кілька напівгусеничних і колісних бронемашин GMC М2 і Daimler. Вся ця бронетехніка була в ущент розбитому стані. Тому першим ізраїльським танкістам довелося добряче попітніти, щоб танки привести у боєздатний стан.
14 травня 1948-го проголошена Держава Ізраїль. Молоду єврейську державу негайно атакували армії семи арабських країн, що за своїм озброєнням і чисельністю в десятки разів переважали ізраїльські збройні сили, створювати які довелося вже у процесі боїв.
82-й танковий батальйон, який очолив Фелікс Беатус, сформували за тиждень. На озброєнні бату була вся наявна тоді в Ізраїлі бронетехніка. Фелікс Беатус розділив особовий склад за мовною ознакою: на «англо-саксонську» роту на чолі з канадцем офіцером-танкістом Лайонелом Друкером, де служили єврейські добровольці з США, Великої Британії, Канади та інших англомовних країн, і «слов’янську», де служили вихідці здебільшого з польської армії. На озброєнні «англо-саксонської» роти були танки Mk VIII Cromwell і M4 Sherman, на озброєнні «слов’янської» — танки Hotchkiss Н-39.
Перший бій 82-й танковий батальйон прийняв 9 липня 1948-го, коли ізраїльські війська почали операцію «Дані». Тоді батальйон у боях проти Арабського легіону захопив аеропорт Лідда (нині це аеропорт Бен-Гуріона).
Втім, попри успішні бойові дії і стрімкий розвиток танкових військ Ізраїлю, кар’єра Фелікса Беатуса завершувалася. У 1949 році ЦАХАЛ покинув генерал Іцхак Саді, людина, яка із самого приїзду Беатуса підтримувала та просувала його.
З огляду на великий відсоток офіцерів, що воювали у Британській армії в роки II світової війни, ЦАХАЛ будували відповідно до британської військової традиції, адаптованої під ізраїльські умови. Фелікс Беатус — польський офіцер, який мав специфічний військовий досвід і освіту, отримані в Червоній армії, і до того ж не володів івритом, безсумнівно був чужинцем і «білою вороною» в ізраїльському офіцерстві.
Незабаром Фелікса Беатуса на чолі 82-го танкового батальйону змінив підполковник Шауль Іоффе, що стало втіленням принципу «припливу ізраїльської крові» в офіцерський корпус ЦАХАЛу. Мабуть, звільнення з армії стало серйозною драмою для Беатуса. З кадрового командира він став цивільним, якому треба знову починати життя. Відомо, що багато років після демобілізації Беатус пропрацював… шофером автобусного кооперативу «Егед». Помер Фелікс Беатус у 2006 році, так і не дізнавшись за життя справжньої слави. На багато років Фелікса Беатуса забули. Лише недавно життя і доля першого ізраїльського танкіста стала виходити з небуття. Нині Фелікса Беатуса називають «ізраїльським танкістом № 1», одним з творців Хейль а-Шірьон — бронетанкових військ ЦАХАЛу.
