Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Ольга Стадніченко – старший механік відділення засекречування та передачі даних об’єднаного інформаційно-телекомунікаційного вузла Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У системі забезпечення зв’язком навчального закладу жінка служить з 2010 року, а тому цю справу знає досконало.
– Мій батько і дід були військовими. Увесь час жила у військовому містечку, тому багато знала про армійські будні. Після навчання працювала у сфері цивільного зв’язку. Пізніше одружилася та й сама вирішила пов’язати долю зі Збройними Силами. Підписала контракт з оборонним відомством і продовжила службу в ХНУПС старшим телеграфістом. Через деякий час призначена старшим механіком відділення засекречування та передачі даних, – говорить старший солдат Ольга Стадніченко.
Завдяки старанності та наполегливості жінка швидко здобула повагу в колективі й вагомий авторитет у командирів. На її плечах лежить низка важливих завдань, які забезпечують повноцінне функціонування військового організму.
– Моя робота дуже відповідальна – забезпечення засекреченим зв’язком усього університету. Мої чергування цілодобові, потім маю час на відпочинок. Переважно займаюся прийомом та передачею телеграм, підключенням телефонів засекреченого зв’язку. Ми вже перейшли на сучасну цифрову апаратуру, яка значно пришвидшила й полегшила зв’язок у виші, – розповідає Ольга Миколаївна.
Улітку 2017-го жінку відрядили в район проведення АТО, де вона забезпечувала засекречений зв’язок.
– Мене прикомандирували до однієї з механізованих бригад поблизу Бахмута. Заступала на добове чергування на командних пунктах у районі відповідальності частини. Моє робоче місце було в кунгу вантажівки, де температура повітря рідко опускалася нижче +30 градусів. Покидати його без потреби ми не могли. Нас постійно охороняли озброєні воїни, адже вся оперативна інформація проходила через наші руки. Особливо велике навантаження, як правило, було вночі. Саме в цей час противник вів інтенсивні обстріли. Часто доводилося опрацьовувати до 300 телеграм на добу! – зазначає Ольга Стадніченко. – Після кожної зміни я мала добу на відпочинок, а потім знову сідала за робоче місце. Навантаження – колосальне, однак завдяки цьому відрядженню змогла набути нового досвіду і навичок, які неодноразово ставали в пригоді пізніше.
Жінка-зв’язківець постійно вдосконалюється і підвищує фаховий рівень. Після бойового відрядження Ольга Стадніченко з відзнакою закінчила навчання на курсах лідерства базового рівня у Василькові. Пізніше навчалася у Полтаві в навчально-тренувальному центрі військ зв’язку ЗС України, де успішно закінчила курси фахової підготовки сержантського складу базового рівня.
За словами жінки, під час підвищення кваліфікації викладали канадські інструктори, які досконало навчили відпрацьовувати бойові накази за стандартами країн НАТО. Також постійно вивчали сучасну апаратуру зв’язку, у полі відпрацьовували бойове розгортання станцій тощо.
– Я ніколи не зупиняюся на досягнутому, постійно намагаюся навчатися нового. Приміром, планую пройти навчання на курсах лідерства середнього рівня. Окрім цього, нині здобуваю вищу освіту на факультеті післядипломної освіти ХНУПС за напрямком підготовки радіотехнічні війська. Навчання завжди подобалося, – усміхається жінка.
У вільний від служби та навчання час Ольга разом із чоловіком виховують трьох доньок. Родину Стадніченків без перебільшення можна назвати династією військових. Ба більше, старша донька Анастасія цього року самостійно вирішила піти шляхом батьків, обравши кар’єру військового. Наразі навчається на першому курсі факультету зенітних ракетних військ ХНУПС.
