Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
На початку серпня 1687 року на козацькій раді в селі Коломак Іван Мазепа обраний гетьманом Лівобережної Гетьманщини
Без перебільшення, саме Іван Мазепа є найпопулярнішим серед усіх українських гетьманів. Популярнішим навіть, ніж засновник української козацької держави Богдан Хмельницький. І річ не в тім, що на сучасних українських грошах його портрет на більшому номіналі, населених пунктів у світі названо на його честь більше, а в Полтаві проводився рок-фестиваль «Мазепа-фест». Навколо постаті Івана Мазепи вже понад 300 років не вщухають дискусії й у політичній, і в церковній, і в науковій площині.
Документальна спадщина
Іван Мазепа – абсолютний лідер серед українських гетьманів за кількістю збережених оригінальних документів у архівах світу. І це не дивно – адже він найдовше серед гетьманів був при владі – понад 21 рік. І за цей час йому вдалося вперше після Петра Дорошенка об’єднати Україну, ставши не номінальним, а реальним володарем титулу «Гетьман обох берегів Дніпра». Навіть більше – Військо Запорозьке в період найбільшого за Мазепи піднесення – в 1704 – 1708 роках об’єднувало територію більшу, ніж за Богдана Хмельницького. Не випадково саме добі Івана Мазепи присвячена найбільша кількість оригінальних наукових праць та джерел, виданих друком.
Мазепинське бароко
Загальновідомо, що культура й мистецтво посідали важливе місце в житті та діяльності гетьмана, а в своєму меценатстві Іван Мазепа не мав рівних в історії щонайменше гетьманської України. Сучасний вигляд Софії Київської, Києво-Печерської Лаври, Видубицького монастиря, багатьох пам’яток Чернігівщини, Полтавщини, Київщини – це результати перебудов і оздоблень саме мазепинського часу. Нині термін «мазепинське бароко» – це не лише нова епоха в розвитку архітектурного стилю, а й тогочасний бурхливий розвиток іконопису, портретного живопису, гравюри, художнього литва, літератури, музики, різноманітних ремесел.
«Від Богдана до Івана не було у нас гетьмана»
Цією приказкою українці ще за життя Мазепи визначали історичний масштаб його постаті. Мирна і нарешті об’єднана українська козацька держава була готова до проголошення справжньої, а не бутафорної незалежності. Але 1700 року почалася Велика Північна війна і перед Україною знову постав цивілізаційний вибір: з ким бути? З Європою, яку уособлювала Шведська імперія, чи Азією, яку традиційно репрезентувала Московія. Результатом таємних переговорів став перехід Гетьманщини від московської до шведської протекції, який, проте, мав для України фатальні наслідки.
«В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Шведської імперії й Московського царства, а й і України».
Теодор Мацьків
Анафема на гетьмана Івана Мазепу
Усі засоби терору, психічного і фізичного – пропаганду, обіцянки й погрози, обрання нового «сепаратистського» гетьмана, цивільні церемонії й церковні обряди-анафеми, зневагу і знущання, кари в різноманітних формах й найжорстокіші для уяви тортури та страти, меч і вогонь – усе кинула Москва в 1708 році проти гетьмана Мазепи та його однодумців, а заразом і проти всіх прагнень українського народу до волі й незалежності. Знищували документи, спотворювали портрети, руйнували споруди, проти цивільного населення вівся терор – все заради упокорення бунтівного козацького народу, загнання його в рабське стійло «московського міра».
Анафема московської церкви, накладена на Івана Мазепу 12 листопада 1708-го за наказом російського царя Петра І, із часом стала своєрідним символом показового «покарання інакодумців» у російському світі. Хоча весь цей час Іван Мазепа (до слова, похований у православному обряді, хоч підданих анафемі так не ховають) покоївся в Галацькому монастирі на Дунаї.
«Раз на рік анафемою донині, погрожуючи, гримить про нього собор».
Олександр Пушкін
Слід зауважити, що відмовилися визнати анафему Мазепі як цілком антиканонічний і антиєвангельський акт Православна Церква Польщі, Українська Греко-Католицька Церква, Українська Автокефальна Православна Церква, яка 100 років тому на Софійському майдані в Києві відслужила за Мазепу першу всенародну урочисту панахиду. Анафему з Мазепи врочисто зняв гетьман Павло Скоропадський 10 липня 1918-го. А через 100 років крапку в цьому питанні нарешті поставила Константинопольська церква, повідомивши, що ніколи не визнавала цього неканонічного акту.
Символ у світовому мистецькому просторі
Чин Івана Мазепи – прагнення до свободи українського народу, яке уособлював гетьман всім життям і долею, зробив його популярним символом загальносвітового масштабу в добу романтизму. У світовій «мазепіані» – твори Вольтера («Історія Карла ХІІ», 1730), Джорджа Гордона Байрона (поема «Мазепа», 1819), Віктора Гюго (поема «Мазепа», 1829), Юліуша Словацького (драма «Мазепа», 1839), Петра Чайковського (опера «Мазепа», 1881) і чимало інших.
Мазепинство
Частина козацької старшини Гетьманщини, як відомо, після Полтавської битви покинула Лівобережну Україну, започаткувавши першу хвилю політичної еміграції. У Московському царстві їх зневажливо називали «мазепинцями». Згодом у Російській імперії цим терміном стали називати всіх українських «самостійників»: прихильників відокремлення України, незалежного розвитку її культури та мови.
У Західній Україні «мазепинцями» називали спершу представників руху українофілів. Згодом термін набув військових ознак. Мазепинський мілітарний курс — так називалася перша українська таємна напіввійськова організація, що виникла 1912-го у Львові. Видавала підручники з військових питань українською мовою. Провідними членами організації були Іван Чмола, Василь Кучабський, Федір Черник та інші.
У добу Української революції остаточно визріло розуміння, що «мазепинець» — це високе звання українського патріота й воїна-державника.
Легендарний корабель Чорноморського флоту «Пам’ять Меркурія», перший крейсер, що підняв український прапор і визнав владу УНР, у вересні 1918 року за наказом гетьмана Павла Скоропадського перейменували на честь гетьмана Івана Мазепи.
У ХХ столітті термін «мазепинці» витіснений спершу «петлюрівцями», а потім «бандерівцями», що походили від прізвищ нових лідерів визвольного руху та мали аналогічне смислове навантаження.
Мазепинка
Головним убором українських військовиків, що належали до Українських Січових Стрільців та Української Галицької армії, пізніше Карпатської Січі та УПА була Мазепинка. Її, базуючись на козацьких традиціях, розробив 1916 року Левко Лепкий. Характерною ознакою кашкета є клиноподібний розріз спереду, який зафіксований у козацькому вбранні на Генеральній карті України Гійома Левассера де Боплана.
20 квітня 2015-го Міністерство оборони прийняло мазепинку як польовий кашкет Збройних Сил України.
Хрести Івана Мазепи
Постать Івана Мазепи з часом стала важливою і в українській нагородній системі. «Мазепинський Хрест» — нагорода за бойові заслуги Українських січових стрільців (УСС), що діяли у лавах Української Галицької Армії. Заснована 1940 року в еміграції. Центральним елементом нагороди був щит з зображенням тризуба, що прикріплюється до стилізованого хреста у вигляді герба «Курч», який належав Івану Мазепі. За щитом розміщені два перехрещені мечі, що означало збройну боротьбу за незалежність України. Хрест кріпиться до чорної стрічки з двома фіолетовими доріжками з боків. Як нагорода мав два випуски: Великий Хрест і Малий Хрест, — в 1940 і 1964 роках.
26 березня 2009-го заснована відзнака Президента України «Хрест Івана Мазепи». Встановлена для відзначення громадян України, іноземців та осіб без громадянства за значний внесок у відродження національної культурно-мистецької, духовної, архітектурної, військово-історичної спадщини, заслуги у державотворчій, дипломатичній, гуманістичній, науковій, просвітницькій та благодійній діяльності. Виготовляється із позолоченого срібла і має форму прямого рівностороннього хреста з розширеними сторонами, краї яких увігнуті всередину. Сторони хреста покрито малиновою емаллю. У центрі хреста вміщено картуш, на синьому тлі якого — зображення козака з військової печатки гетьмана Івана Мазепи. Картуш накладено на зображення геральдичної фігури «Курч» герба гетьмана Івана Мазепи, покритої емаллю білого кольору. Між сторонами хреста — розбіжні промені.
У сучасній Україні існують недержавні орден і медаль Івана Мазепи.
Підсумовуючи, зауважимо, що нині Іван Мазепа є символом боротьби за українську державність і європейську ідентичність, символом спротиву Росії, який водночас уособлює естетику і романтизм нового часу та поступ вільної України. Він є справжнім багатогранним героєм, яким варто пишатися, життя якого слід вивчати, а героїчний чин брати, як приклад для наслідування.
