Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Переважна більшість водіїв, які їздили останнім часом дорогами Донеччини та «гортали» радіостанції на автомобільному приймачі, мали почути сигнал радіо «ТриЗуб». І хто хоч раз зловив цю радіохвилю, точно не забуде патріотичної музики та іноді міцного слівця на адресу ворога.
Але починався проєкт «ТриЗуб» не з радіо, а, як не дивно, зі стоматології для наших військовослужбовців, що виконують завдання на сході України. Більшість із тих, хто проїжджав селище Карлівка в Донецькій області, знають, що у двоповерховій будівлі «ТриЗуб Дентал» недалеко від блокпоста кожен український воїн може вилікувати собі зуби.
Нещодавно кореспондент АрміяInform мав можливість поспілкуватись із засновником та керівником «ТриЗуба» Ігорем Ященком. Із чого все почалося, хто допомагав проєкту та як долали перші труднощі, читайте в нашому матеріалі.
«Окрім діючих військових, надаємо допомогу і демобілізованим»
— Я із Запоріжжя. У нас там є артилерійська бригада. І у 2014 році ми як волонтери повезли нашим військовим харчі, одяг. Хлопці стояли на Кримському напрямку. Тоді для мене стало зрозуміло, що армія потребує волонтерської допомоги. Мій бізнес був пов’язаний із стоматологією. І так сталося, що поступово всі медичні замовлення від наших воїнів стали перекидати на мене. Я дивлюся, що в переліку переважно — пігулки від зубного болю. Але ж вони не виліковують, а тільки притупляють біль, — згадує засновник волонтерського проєкту.
За його словами, у 2015 році за мобілізацією призвали 78 військових стоматологів.
— Але робочих місць, де можна працювати, було тільки чотири. І стоматологи виконували на той момент інші функції — на сортуванні в госпіталях, завідували аптеками тощо. І тоді я власним коштом придбав пересувний стоматкабінет. Ми додали в нього більш сучасне обладнання і вперше вирушили на схід України. Коли опинились у зоні бойових дій, то побачили, що потреба там у стоматологах величезна! — розповідає Ігор.
Він зауважує, що спільнота українських стоматологів одразу відгукнулась на заклик про допомогу.
— І відтоді немає міста в Україні, звідки б ще не приїжджали стоматологи до нас лікувати військових. Але те, що ви бачите тут (у с. Карлівка Донецької області. — Ред.), це тільки частинка нашого проєкту. Бо, окрім діючих військових, яких ми лікуємо, є ще хлопці, які воювали і демобілізувались, і їм ми теж надаємо допомогу. Наш принцип такий — маємо лікувати так, як хотіли, щоб лікували нас, — зазначає керівник «ТриЗуб Дентал».
Проєкт «ТриЗуб Дентал» побудований за натовською моделлю організації стоматологічної допомоги у війську
— До наших стоматологів із передової щодня приїздять військовослужбовці. І до кожного захисника ставлення наших стоматологів було і буде, як до себе самого, бо вдячність українців до тих, хто береже мир, не має змінюватись ніколи. У нас вона виливається в роботу — лікування або протезування зубів. І стоматолог «ТриЗуб Дентал» кайфує від того, що його робота не пішла через посередника, а саме так — очі в очі — коли можна бачити, кому допомагаєш. І фахівці, які до нас приїжджають вперше, потім повертаються сюди знов і знов. Навіть залишають свої клініки! А є такі, які на тиждень закривають власний стоматкабінет і з асистентами їдуть до нас працювати. Привозять із собою всі розхідні матеріали, з якими працюють у своєму дорогезному приватному кабінеті, — каже Ігор Ященко.
Він додає, що основною ідеєю проєкту було — приїхати в зону бойових дій та допомогти стоматологічній ланці війська, щоб вона запрацювала на сучасному рівні.
— Ми підлаштовуємося під військових, під їхні потреби. Тому заснували свою точку в Карлівці — тут перетин шляхів, тут шлях евакуації хворих та поранених на госпіталь у Покровську. За час роботи ми відпрацювали всі варіанти надання стоматологічної допомоги в умовах війни. У нас є пересувні стоматкабінети, тож можемо під’їжджати на КСП батальйонів, куди привозять усіх військових, які потребує нашої допомоги. І ми надаємо першу необхідну допомогу. Потім робимо список військових, де вказуємо, кому і коли потрібно приїжджати до нас у Карлівку — комусь терміново, комусь пізніше. Передаємо список начмеду батальйону, щоб був план дій, — ділиться подробицями волонтер.
Він наголошує, що їхній проєкт — це своєрідна натовська модель організації стоматологічної допомоги у війську.
— І не тому, що ми такі розумні, а тому що інакше це не працює. Якщо говорити військовою мовою, то в Карлівці — підрозділ, у якого є командир, є люди, які відповідають за постачання, за комунікації, за технічну підтримку, за перевезення. І коли в нас не один стоматолог, а 10, то ми вже можемо оперативно реагувати на будь-які виклики. Єдиний наш мінус — немає постійного штату лікарів. Лікарі в нас працюють близько тижня, після чого повертаються до себе в клініки. Ми всі протоколи щодо стоматологічної роботи вже напрацювали. І під час переходу на стандарти Альянсу наш досвід міг би стати у пригоді військовим штатним стоматологам, — зазначає Ігор.
«Аматорський проєкт перетворився на інформаційну зброю»
— А з нашим радіо «ТриЗуб» було так… От лікарі в Карлівці працюють цілий день і фоном — що? Бормашина жужжить. Погодьтеся, не найкращий фон для роботи. Тому всі вмикали якусь музику в мобільних телефонах. Потім нам привезли волонтери класний радіоприймач із колонками. Думаємо, о, зараз музику будемо слухати! Як увімкнули, а там у радіоефірі… «Хунта-каратєлі», «жидобандеровци» і більш нічого немає. Тобто ще у 2015 році FM-простір наші вороги займали щільно, — згадує засновник проєкту.
Він зауважує, що працювали вороги професійно.
— Музика на будь-який смак, але випуски новин всі однакові, з однієї студії. І все це лайно у вуха ллється… З цим треба було щось робити… Ми дізналися, що тут недалеко стояла 14-та бригада. І в ній був хлопчина, який зробив аматорську радіостанцію і крутив українську музику, тролив нашого противника. Але військовий цей скаржився, що в нього недостатня потужність передавача, тому сигнал «бив» недалеко. Невдовзі наші волонтери привезли високу щоглу і більш потужний передавач. Та виявилося, що якраз нещодавно 14-та бригада вийшла із району АТО. Тож волонтерське обладнання залишилось у нас, — розповідає Ігор Ященко. — Я запропонував колегам створити своє радіо. Антена була, передавач був. Знайшли декілька. Пульт так само хтось з наших роздобув. З усього цього й зібрали радіостанцію. Принаймні наші стоматологи відтоді слухали ту музику, яку хотіли. «А можна «Скрябіна» увімкнути?» — «Зараз!». Піднявся на другий поверх у нашому будинку і увімкнув. Ми не ставилися до цього серйозно, як до медіаресурсу.
Згодом підключились фахівці, які допомогли увімкнути потужну антену, щоб наш сигнал приймався навіть у селищі Піски на Донеччині.
— А завдяки ведучим Radio ROKS потім з’явився передавач, сигнал якого «добивав» до Донецька. До нас в ефір ми запрошували військових, колишніх полонених. Звісно, через це на нас почалися хакерські атаки, від яких передавач замикався, переставав працювати. І одного дня спрацював захист на вишці, після чого радіо «ТриЗуб» не вмикалося. Коли зняли передавач, виявилося, що він просто згорів. Тобто працювали проти нього РЕБи (засоби радіоелектронної боротьби. — Ред.) противника. До нас до всіх дійшло, що наша радіостанція — це таки зброя. Аматорський проєкт перетворився на інформаційну зброю. І коли ми все полагодили, то, окрім української музики, почали додавати до ефіру ще й історичні блоки, де розвінчували антиукраїнські міфи.
