Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Постійна усмішка на обличчі, дитяча простота та вміння радіти кожному дню — так згадують про чоловіка.
Андрій родом з Рівненщини. Навчався в школі № 8 у місті Дубно, потім у Волинській духовній семінарії та Львівській богословській академії. Згодом здобув освіту в Рівненському інституті слов’янознавства та викладав англійську мову, зокрема в Дубенському коледжі культури та мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету.
«Він працював у нас років десять тому. Ми разом, напевно, працювали теж років з десять, і на одному поверсі сиділи. Ніколи нікому слова поганого не сказав. Такий добряк, прекрасна людина була», — пригадав колега Андрій Муха.
Водночас Андрій Корнійчук волонтерив у таборах «YMСA» (Асоціація молодих християн). Викладав у Вербському ліцеї.
«Він працював в нас один рік. Я пригадую, як рік тому він зі своїми учнями готував колядки. Ніхто тоді не міг подумати, що через рік ми прийдемо його проводжати. Він завжди був веселим, усміхненим, розумним, дотепним, мав гарне почуття гумору. Любив з хлопцями поговорити про машини. Мав завжди якісь цікаві фрази», — поділилася спогадами директорка ліцею Марія Гуменюк.
Учні пригадують пана Андрія як хорошого та доброго вчителя.
«Андрій Ярославович був дуже хорошим учителем. Він завжди давав якісь поради, підтримував. Часто розказував про своє життя. Він обожнював викладати, вчити дітей», — розповіла одинадцятикласниця Соломія.
Оксана додала, що вони завжди могли покластися на свого вчителя: «Запам’ятався Андрій Ярославович тим, що завжди був на одній хвилі з нами. Постійно розказував про те, як він любить машини, якісь приколи з життя. Запам’яталося, як на мій день народження у нього на уроці торт їли».
У Львівській богословській академії (нині — Український католицький університет) Андрія згадують як дуже усміхненого й радісного по життю.
«Постійна усмішка на обличчі, дитяча простота та вміння дивуватися і радіти кожному дню життя — мій основний емоційний спогад зі спільного навчання з Андрієм 25 років тому. Добродушність, яка робила комфортним його перебування поруч, та довіра до світу, який не завжди був прихильним до нього та його родини. І на фото часу його навчання в стінах ЛБА, і на останніх світлинах з фронту він звично усміхається. Тепер же — навічно», — ділиться Андрій Курочка, керівник відділу розвитку УКУ та однокурсник Андрія Корнійчука.
Чоловік долучився до прикордонних військ у липні 2025 року. Загинув 2 грудня поблизу Вовчанська на Харківщині.
Попрощалися з Андрієм Корнійчуком 9 грудня на майдані Незалежності у Дубні.
У нього залишилася дружина, діти та мама.
Слава Захисникові!
Фото: Дубенська районна державна адміністрація, Суспільне. Рівне
За матеріалами: Суспільне, Український Католицький Університет
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
