Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Радістю та щастям палали очі в понад 500 цьогорічних випускників Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У кожного п’ятого на кітелях були бойові нагороди, а у декількох – високі державні. Проте незалежно від старих чи нових досягнень, всіх їх поєднує любов до України, а також досить амбітні плани на майбутнє.
Із деякими випускниками поспілкувався кореспондент АрміяInform та поцікавився, про що вони думають та мріють.
Колишній танкіст буде обслуговувати бойові вертольоти
Першим у довгому ряду нагород у лейтенанта Павла Шепіди розмішений орден «За мужність» ІІІ ступеня. Хлопцеві 27 років і у Збройних Силах України він прослужив уже понад 8 років.
– У 2014−2015 роках воював у складі окремої механізованої бригади імені Івана Сірка, – каже лейтенант Павло Шепіда. – Причому служив у танковому батальйоні. Спочатку був навідником-оператором, а потім командував екіпажем. Орден отримав за один із боїв біля селища Лопаскине Луганської області. Було це у лютому 2015-го, коли окупанти активізувалися майже по всій лінії фронту. Тоді наші танки та піхота не дозволили противнику прорватися в глибину оборони і він зазнав значних втрат. Паперова гривня із патріотичними гаслами та підписами побратимів, що завжди зі мною, нагадує про ті часи. П’ять років тому, у 2016-му, військова доля розпорядилася так, що на інженерно-авіаційному факультеті став вивчати особливості ремонту та обслуговування літальних апаратів. За розподілом служитиму в одній з авіаційних частин та мрію поквитатися з окупантами за бойових друзів.
Пишається спортивними досягненнями
До речі, під час випускних іспитів найкращі результати з фізичної підготовки продемонстрували вихованці факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони. А один із них – лейтенант Ілля Леонченко − завдяки двометровому зросту успішно виступав у складі університетської збірної з волейболу.
– На факультеті РТВ я вчився на військового метролога, водночас відвідуючи спортивну секцію. Із опануванням складних дисциплін за напрямком підготовки офіцера в мене було все гаразд. Адже ще за часів навчання у Харківській кадетці навчився правильно розподіляти свій час і розуміти пріоритетність завдань. Після приймання посади неодмінно проситимуся на Схід України. Адже мій батько − офіцер Збройних Сил України − б’є ворогів із перших місяців війни, і я теж хочу спробувати власні сили, як кажуть, в екстремальних мовах, – розповів лейтенант Ілля Леонченко.
Чому економістка стала воїном-зв’язківцем!?
Одну з золотих медалей здобула лейтенант Юлія Заруденська. «Усе робити тільки на відмінно і якісно!» – таке її життєве кредо.
– До навчання на факультеті автоматизованих систем управління та наземного забезпечення польотів авіації із золотою медаллю закінчила економічний коледж. На щастя, швидко зрозуміла, що служити в армії набагато цікавіше, ніж вести якийсь облік фінансових витрат. І жодного разу не пошкодувала, що обрала складний і водночас почесний офіцерський шлях. Після літньої відпустки поїду на Київщину забезпечувати польоти літаків-винищувачів. Гадаю, що мої знання та професійні навички посилять потенціал частини Повітряних Сил України. Принаймні я буду дуже старатися, – вважає лейтенант Юлія Заруденська.
Два випуски лейтенанта Оборонова
А ось лейтенант Юрій Оборонов, який теж здобув золоту медаль, під час навчання успішно пройшов базовий курс офіцерської підготовки в коледжі Королівських військово-повітряних сил «Кранвел» (RAF College Cranwell) Великої Британії.
– Разом зі мною там вчилися громадяни Індії, Бангладешу та, звісно ж, самої Великої Британії, – пригадав лейтенант Юрій Оборонов. – Сподіваюсь, що закордонний досвід допоможе мені скоріше пройти етап офіцерського становлення в бойовій частині, що розташована у Володимирі-Волинському. Там я проходив військове стажування і відчув ту ж дружню атмосферу, що панувала в коледжі «Кранвел». Тому щасливий, що службу продовжу на Волині. У мене в житі поки дві великі перемоги: проходження курсу офіцерської підготовки у Великій Британії та нинішній випуск із ХНУПСу. Проте на цих досягненнях крапку ставити не збираюся і вже думаю про навчання в Національному університеті оборони України. Ось такий в мене життєвий план і доволі амбітні мрії.
