Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Уже не один десяток років начальник відділення гнійної хірургії Військово-медичного клінічного центру Північного регіону підполковник медичної служби Володимир Троханчук рятує життя українських військовослужбовців. У колективі має великий авторитет і користується довірою в командування медзакладу.
Витягнув пораненого з-під снайперського вогню
З перших днів війни на сході України Володимир Миколайович був відряджений у район проведення антитерористичної операції. За його плечима понад одинадцять ротацій у саму гущу бойових дій, де він не лише оперував, а й сам витягував поранених з-під обстрілів.
— Найбільше навантаження було у 2014 році, тоді чи не щодня виїжджали за пораненими у місця постійних обстрілів. Доводилося не лише виконувати хірургічну роботу, а й самостійно евакуйовувати. Тобто додатково виконував роботу санінструктора, де основний акцент був на евакуації з поля бою і вже в укритті надавали меддопомогу, — розповідає Володимир Троханчук.
За словами лікаря, найгарячішим видалося відрядження до селища Гранітне Волноваського району. Українські позиції перебували дуже близько від противника, тому доводилося працювати під постійними обстрілами.
— У Гранітному я був командиром лікарсько-сестринської бригади батальйонно-тактичної групи 72-ї ОМБр. Якось по радіостанції отримав інформацію, що авто комбата потрапило під потужний мінометний обстріл. Біля автівки розірвався снаряд і вона перевернулася, були поранені. За кілька хвилин ми дісталися до місця події. Обстріл тривав, але вже не прицільно. За цей час комбата встигли евакуювати, однак ще двоє хлопців залишалися в перевернутій машині. Один із них був притомний і намагався покинути транспортний засіб. Другого бійця довелося витягувати. Обох донесли до найближчого будинку і спустили в підвал. Там я надав першу медичну допомогу, — пригадує Володимир Миколайович. — Коли почали з підвалу евакуйовувати поранених до наших позицій, по нас почав прицільно працювати ворожий снайпер. На допомогу прийшли побратими, які підігнали машину з бронеплитами й прикрили наш відступ.
Тоді всіх поранених вдалося доправити до стаціонарного медичного закладу, де їм надали необхідну кваліфіковану меддопомогу. Життя поранених воїнів та командира врятували.
Як виявилося пізніше, по наших медиках працював снайпер з 12,7-мм гвинтівки. Врятований хлопець під час зустрічей із Володимиром Троханчуком завжди пригадує той випадок і дякує медику, що витягнув його з-під снайперського вогню.
Місцевим ніколи не відмовляли
Також військові медики постійно надавали меддопомогу місцевим мешканцям, які зверталися. Бувало, що доводилося виїздити до пацієнта і ризикувати.
— У перші роки війни місцеві до військових ставилися насторожено, але час від часу зверталися по допомогу. Адже «швидка» в села на лінії розмежування не приїздила через постійні обстріли, тамтешніх лікарів теж не було. І ми не відмовляли. Інколи вночі на свій ризик виїжджав на домівку до місцевих, але не завжди був впевнений у їхніх благих намірах. Однак з часом відносини покращилися, і українські військові набули авторитету серед тутешнього люду, — говорить лікар.
За словами медика, українські захисники завжди допомагали цивільним, які залишилися на лінії розмежування. Були й такі випадки, коли люди приходили з найближчих окупованих сіл, аби отримати допомогу військових лікарів.
Ювелір хірургічної справи
З часом, коли налагодилася система лікувально-евакуаційного забезпечення, Володимир Троханчук працював у стабілізаційних пунктах, розміщених на базі районних лікарень у прифронтових населених пунктах — Попасній, Бахмуті, Торецьку, Світлодарську тощо. Там виконував безпосередньо хірургічну роботу і робив її ювелірно.
— Запам’ятався випадок, коли поблизу Попасної внаслідок потрапляння керованого снаряду у вантажівку одночасно постраждали десятеро військових. За їхнє життя боролися кілька хірургів. Усі — найдосвідченіші фахівці. Важко нам тоді було, ми з ніг до голови були в крові, але, на щастя, нікого не втратили. Усіх армійців врятували, стабілізували їхній стан і евакуювали авіацією у військові медзаклади, — говорить Володимир Миколайович.
Загалом харківському лікарю в погонах довелося пробути у відрядженнях на сході країни більше ніж рік. За цей період він здобув важливі знання з бойової медицини, з’явилося багато нових друзів та вдячних пацієнтів.
У відділенні наслідують його приклад
Досвід, набутий під час відряджень у район проведення АТО/ООС, військовий медик активно застосовує в повсякденній практиці в Харкові. На базі відділення, яке очолює Володимир Троханчук, лікують хворих з термічними ураженнями, захворюваннями гнійного, проктологічного профілів. Особовий склад відділення має високу кваліфікацію. За прикладом свого начальника вони постійно вдосконалюють знання й практичні навички. За необхідності консультуються чи питають поради у досвідченого начальника.
— Один із моїх підлеглих проходить навчання з отримання кваліфікації лікування опіків на професійному рівні. Також до лікування поранених і хворих залучаємо провідних фахівців із цивільних медзакладів Харкова. Постійно ведемо роботу з покращення забезпечення і обладнання, використання передових технологій, які широко застосовують у Європі та США. Плануємо закупити сучасну апаратуру для надання допомоги хворим з опіками, а саме комплекси, які в рази пришвидшують загоєння ран, — наголошує підполковник медичної служби Володимир Троханчук.
Українська військова медицина наближається до рівня країн НАТО
Також лікар неодноразово брав участь у міжнародних навчаннях медичних служб країн-партнерів НАТО. Там, зокрема, військові медики США демонстрували розгортання мобільного госпіталю, первинних пунктів надання меддопомоги, відпрацьовували нюанси медичної евакуації і допомоги на кожному з цих етапів.
За словами лікаря, усі країни, які є членами чи партнерами Альянсу, приходять до єдиних стандартів і ми теж суттєво наблизилися до них.
— Хочеться відзначити позитивні зміни в підготовці української первинної медичної ланки, а саме бойових медиків. Неодноразово проводив з ними практичні заняття з використанням досвіду війни на сході України й під час навчань за кордоном. Нині наші бойові медики добре підготовлені, навчені. Першочергове їхнє завдання полягає в евакуації поранених з поля бою і подальшому транспортуванні до стабілізаційного пункту. Адже раніше цим займалися переважно самі лікарі, а не сержантський склад, — зазначає Володимир Троханчук. — За останні роки українська військова медицина зазнала кардинальних позитивних змін. Ще у 2019 році під час мого спілкування з американськими колегами, вони відмітили, що українські військові медики найдосвідченіші у наданні меддопомоги при бойових травмах. Дуже приємно, коли найсильніша держава світу визнає тебе найкращим!
Наразі підполковник медичної служби Володимир Троханчук виконує свої професійні обов’язки в медзакладі Харкова. На досягнутому не зупиняється, постійно вдосконалює навички з хірургії. А ще продовжує навчання в Національному університеті оборони України на оперативно-тактичному рівні.
Фото автора та з особистого архіву Володимира Троханчука
