У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
АрміяInform продовжує знайомити шанувальників спорту з армійськими спортсменами, які виконали нормативи на участь у ХХХІІ Олімпійських іграх у Токіо. Із стрибункою у висоту старшиною Іриною Геращенко ми зустрілися на столичному стадіоні «Русановець», де вона готувалась до стартів Чемпіонату України з легкої атлетики, який відбудеться у Луцьку з 18 до 20 червня.
Цього року Ірина виграла турнір у Франції, була третьою на зимовій першості країни в Сумах. На зимовому Чемпіонаті Європи в Польщі посіла 2 місце з результатом 1.98 м, поступившись іншій армійці Ярославі Магучіх. А у травні на міжнародних змаганнях у Німеччині спортсменки помінялись місцями: Ірина виграла стрибки з результатом 1.92 м, а Ярослава була другою.
«Мрію тренуватись на оновленому армійському стадіоні»
‒ Усі змагання, в яких брала участь, є планомірною підготовкою до головних стартів цього року в Токіо, ‒ зазначила спортсменка. – Звісно, карантинні обмеження позначились на графіку тренувань. Під час локдауну торік навіть поїхала в село і «тренувалась» там на городі (усміхається). Коли ж спортсменам дозволили тренуватися в парках і стадіонах, почала бігати кроси. До Олімпіади підхожу дорослішою і з великою відповідальністю. За останній рік ми з тренером багато уваги приділили техніці виконання стрибка. Вважаю, що досягла тут певної стабільності.
‒ Для тренувань ви з тренером, мабуть, обрали «Русановець» невипадково…
‒ По-перше, мені тут близько до дому, де живу: буквально кілька хвилин. По-друге, він не завантажений тренуваннями і тут зручно. Але я і, мабуть, всі армійські легкоатлети чекають з нетерпінням, коли зможемо тренуватися на рідному стадіоні ЦСК ЗСУ. Буваючи на зборах у Туреччині, насолоджуємося тими умовами, які там створені на спортбазах. Тож мріємо, щоб і наш армійський стадіон якомога швидше розпочали відновлювати і він відповідав би міжнародним стандартам.
«Коли відчуваю, що планку не збила, емоції вилітають назовні і я переможно вигукую»
‒ Ірино, що ви собі забороняєте робити перед відповідальними змаганнями?
‒ Нічого не забороняю – не хочу обмежуватися якимись рамками. Я обираю гарний настрій і налаштовуюсь на позитив.
‒ Неодноразово помічав, що коли ви успішно долаєте планку, то дозволяєте собі потужний переможний вигук.
‒ Так, є таке. Під час змагань накопичується напруга. Емоції, наче пружина стискаються. І коли пролітаю над планкою і відчуваю, що не торкнулася її, ось тут уже ейфорія вилітає назовні і я переможно вигукую. А ще таким чином налаштовуюся на наступний стрибок.
‒ Для вас психологічна підготовка має значення?
‒ Звісно. Ти можеш успішно тренуватися на зборах, виконувати всі настанови тренера, але все піде шкереберть, якщо не налаштуєш себе психологічно. Дуже люблю читати саме книжки з психології. Ця література допомагає розібратися в деяких особистих питаннях. Адже трапляється так, що деякі тренування бувають складнішими за змагання. І в цих книжках із психології знаходжу поради, рекомендації, як залагодити якусь похибку, як не розклеїтись, зберегти настрій та багато чого корисного.
«Кулінарія стала «новою висотою»
‒ Лише в книжках знаходите розраду?
‒ Постійно відчуваю підтримку чоловіка Сергія і домашнього улюбленця шпіца Лакі. Він дуже сумує, коли мене часто немає вдома. А коли повертаюсь із змагань, стрибає, ластиться. Справжній антидепресант.
‒ Є час щось смачненьке приготувати?
‒ Якщо відверто, не дуже часто готувала. Але якось Сергій заповнював на мене якусь анкету і в розділі «хобі» позначив «Кулінарія». Так чоловік спонукав мене до активного куховарства, а це стало для мене «новою висотою». Він невибагливий: якщо навіть пересолю якусь страву, то каже, що смачнішого нічого не їв.
Сама ж намагаюся дотримуватися дієти: менше виробів із борошна, різноманітних солодощів.
– Ірино, мабуть, ви, як ніхто інший, мрієте про «двійку»?
‒ Звісно (усміхається). Це заповітна мрія – подолати двометрову висоту. Поки що в мене найкращий результат 1.99 м. Наразі це для мене і психологічний бар’єр, який дуже хочу подолати.
‒ Щиро бажаємо, щоб ваша мета здійснилась на Олімпіаді в Токіо!
