Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Донбас є одним із найбільших у світі вуглевидобувних техногенно-насичених регіонів, де стан довкілля завжди викликав серйозне занепокоєння у експертів.
Через військові дії, які відбуваються на тимчасово окупованій території Донбасу, російсько-окупаційні війська руйнують інфраструктуру, порушуючи екологічну рівновагу, що призводить до небезпечних змін стану довкілля на території, де проживало понад 5 млн осіб. Отже, це призводить до загрози екологічній безпеці, здоров’ю та нормальній життєдіяльності населення.
Своїми спостереженнями та матеріалами французької гуманітарної організації АСТЕD з кореспондентом АрміяInform поділився один із правозахисників всеукраїнської громадської організації «Захист прав дітей» Олексій Лазаренко, який активно займається вивченням цієї проблематики.
– Українська сторона має мінімізувати всі ризики техногенної катастрофи, що є наслідком збройного конфлікту на Донбасі. Суспільство не усвідомлює до кінця про шкоду, яка може бути внаслідок промислових та екологічних надзвичайних ситуацій, причиною чому є збройний конфлікт на Сході України. Ми сім років не маємо доступу до захопленої російськими бойовиками території, що не дозволяє повністю оцінити збитки, завдані довкіллю, й вжити відповідних заходів реагування на наявні загрози. Про це необхідно говорити і доносити всім заради належного контролю й запобігання цим ризикам, – відзначив Олексій Лазаренко.
У дослідженнях правозахисник звертає увагу на низку аспектів, які впливають на екологічні та соціальні наслідки, що мають системний характер і можуть розглядатися як нова загроза національній безпеці в екологічній сфері.
Небезпечні викиди в атмосферу і забруднення довкілля
Серед промислових підприємств, що зазнали руйнувань унаслідок бойових дій, є найбільш екологічно небезпечні виробництва: Ясинуватський, Авдіївський і Єнакіївський коксохімічні заводи, Єнакіївський, Макіївський і Донецький металургійні заводи, Алчевський металургійний комбінат, Лисичанський нафтопереробний завод, Донецький казенний завод хімічних виробів, Слов’янська, Луганська, Вуглегірська та Миронівська теплові електростанції, підприємства хімічної галузі – Сєвєродонецький завод «Азот» та Горлівський «Стирол».
Більшість промислових підприємств постраждали в період активних бойових дій у 2014-2015 роки. Унаслідок цих непередбачуваних обставин виникали надмірні викиди шкідливих речовин в атмосферу, що спричиняло небезпеку для життя і здоров’я людей та довкілля.
За спостереженнями правозахисника, забруднення навколишнього середовища здійснюється російськими найманцями незаконних збройних формувань «Л/ДНР». Приміром, там існують масові сміттєзвалища в заборонених місцях.
Забруднення води
Війна суттєво впливає на забруднення води на Сході України. Руйнування інфраструктури, пов’язаної з водопостачанням і водовідведенням, хімічне забруднення, відключення електроенергії об’єктів, що скидають стічні води, становлять загрозу не тільки для водних ресурсів, а й для екосистеми в цілому. На початок 2018-го в Луганській області нараховувалося 525, а у Донецькій області 1101 об’єктів децентралізованого водопостачання, однак менша половина їх залишається, на жаль, поза наглядом органів державної епідеміологічної служби через збройний конфлікт.
Головними забруднювачами водних об’єктів стали підприємства металургійної промисловості (металургійні комбінати Маріуполя, Єнакієвого, Макіївки, Авдіївки), вугільної галузі й енергетики. У багатьох містах очисні споруди морально і фізично застарілі. А місцеві водні ресурси характеризуються високою концентрацією мінеральних солей. Причина того – скид у водні об’єкти високомінералізованих шахтних вод, з якими за рік у воду потрапляє 1 млн тонн різних солей.
Найбільш забрудненими, як свідчать спостереження Донецького обласного центру з гідрометеорології, є такі річки: Кальміус, Кринка, Бахмут і Кальчик. Унаслідок воєнних дій водоканал Луганська вже на порозі техногенної та санітарної катастрофи.
Є підвищена концентрація біогенних елементів (мінеральних форм азоту і фосфору) у воді річки Сіверський Донець, та інших річок, де взято проби на дослідження. Значне збільшення концентрації амонійного азоту у воді річці Клебан-Бик, починаючи з 2015-го, може бути наслідком забруднення річки стічними водами.
З початку збройного конфлікту неодноразово порушувалась і призупинялась робота об’єктів системи водопостачання, водоочищення й водовідведення, створюючи умови для спонтанного аварійного забруднення. Випадки пошкодження комунальних каналізаційних та водопровідних мереж зафіксовані в більшості населених пунктів уздовж лінії зіткнення.
Наприклад, на початку січня 2017 року через пошкодження ділянки водоводу «Горлівка–Торецьк» внаслідок обстрілів противника вода почала затоплювати «Шахту імені Артема» та шахту «Південна».
Особливо загрозливою ситуація стає влітку, коли підвищується ймовірність виникнення епідемії інфекційних захворювань.
Також варто згадати і 11 червня 2015-го, коли в результаті потужного артобстрілу російськими окупантами пошкоджено єдиний трубопровід, що працює, каналу «Сіверський Донець – Донбас». Снаряди потрапили на територію Горлівської фільтрувальної станції №2, внаслідок чого станцію повністю знеструмлено. Без води залишилися міста Горлівка і Торецьк.
Крім того, зафіксовано пожежі на об’єктах водопостачання, на території яких зберігався хлор – Донецькій та Верхньокальміуській фільтрувальних станціях.
У 2016 році до потрапляння стічних вод у навколишнє середовище призвело переповнення відстійників «Бахмутського аграрного союзу» через неможливість їхнього своєчасного обслуговування.
Підвищений вміст нітратного азоту в порівнянні з річкою Сіверський Донець відзначено у річках Казенний Торець і Кривий Торець. І це теж може вказувати на забруднення води сполуками азоту стічних вод.
Підтоплення шахт
Перед початком війни на Сході України біля 150 вугільних шахт експлуатувалися або працювали у водовідливному режимі.
Унаслідок збройного конфлікту в ОРДЛО почалися постійні перебої в роботі підприємств, які видобували вугілля, фіксувалися випадки пошкодження інфраструктури та відключення вугледобувних підприємств від електропостачання, що призводило до зупинки систем водовідведення шахтних вод, а в низці випадків – до повного затоплення шахт.
Нині водовідлив не працює практично від м. Горлівка до м. Єнакієве, в районі Первомайська, частково – в містах Донецьк, Макіївка, Шахтарськ, Торецьк.
36 шахт регіону затоплюється або вже повністю затоплені й не підлягають подальшій експлуатації. Підтоплення шахт та прилеглих територій – одна з основних причин потенційного забруднення підземних та поверхневих вод залізом, хлоридами, сульфатами, іншими мінеральними солями й важкими металами.
Особливу загрозу становить підтоплення шахт, які використовувались як сховища відходів – «Олександр-Захід», «Вуглегірська» та імені Калініна в м. Горлівка Донецької області.
Просідання ґрунтів
Неминучим наслідком масштабного затоплення шахт є підтоплення навколишніх територій і просідання поверхні землі, що виводить з експлуатації будівлі, споруди й комунікації, зокрема підземні газопроводи, каналізаційні та водопровідні системи і елементи системи водопостачання Донбасу.
Так, для прикладу: у межах Донецька площа підтоплених земель становить близько 31% (5180 га) від загальної площі міста, у Макіївці – 42% (1690 га).
Згідно з супутниковим моніторингом, територія Донецька просіла вже на 20-25 см. Також зафіксовано значні просідання ґрунту: наприклад, неподалік шахт у Київському районі (Донецьк) – 53 см; у Калінінському районі (Донецьк) – 69 см; у Петровському районі (Донецьк) – до 92 см; поблизу шахти «Щегловська» (Макіївка) – 52 см; Гірницький район (Макіївка) – 63 см та в інших місцях.
Замінування
Надзвичайно актуальним питанням є замінування регіону. Внаслідок тривалої російської агресії близько 16 тисяч квадратних кілометрів нашої землі в Луганській та Донецькій областях становлять небезпеку для населення. Жахливими наслідками цього факту є втрати як серед цивільного населення, так і українських військовослужбовців. Попри те, що вибухонебезпечні предмети, які не розірвались під час обстрілу, самі несуть небезпеку, вони вступають в хімічну реакцію з іншими елементами, що призводить до забруднення грунтів, відтак – підземних вод, атмосфери.
Кожен знищений вибухонебезпечний предмет, встановлений знак про запобігання мінній небезпеці, проведений захід з інформування про мінну небезпеку – це чиєсь врятоване життя!
Для запобігання ризиків надзвичайних ситуацій необхідно посилити контроль з боку міжнародних спостерігачів, щоб російські найманці, які не дотримуються режиму тиші, мінімізували обстріли об’єктів інфраструктури (дороги, водогони, насосні та газорозподільчі станції, АЗС тощо).
Олексій Лазаренко відзначив, що проблема забруднення і деградації основних складових довкілля на Сході України з урахуванням довгострокового впливу екологічних і соціальних наслідків, має системний характер і її слід розглядати як нову загрозу національній безпеці в екологічній сфері.
