Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Популяризація української має бути пріоритетом. Вона має звучати усюди. На роботі, навчанні, на вулиці, у закладах. Але українізація має бути лагідною. Починати не з продавців, касирів чи офіціантів, а з чиновників та держслужбовців.
Всі, мабуть, знають вислів – без мови немає нації. У сьогоднішні, буремні для України часи, ці слова набувають дуже важливого сенсу. Про це пише у своїй колонці в аналітичному видавництві Фокус міністр культури та Інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
Є на планеті мови, якими спілкуються сотні мільйонів людей, а є і такі, що зрозуміють зо три десятки одноплеменців. Але будь-яка мова – унікальна та прекрасна.
Кажуть, мова помирає, коли знищуються держави і народи. Згадаймо латину, яку майже не використовують у повсякденному житті за виключенням наукових робіт чи релігійних обрядів. Носіїв, що вважали б її рідною — немає. Але саме латина стала предком багатьох європейських мов.
Так «пощастило» далеко не всім, інші просто були стерті і забуті.
На жаль, у нашому випадку, українською щоденно вдома та на роботі спілкується не більшість населення. Аби це змінити, потрібно діяти стратегічно, але виважено.
Для початку маємо зробити так, щоб всі ми — українці — зрозуміли цінність своєї мови. Бо наша солов’їна — спільне надбання, мова нашої незалежності та ідентичності.
Історично склалося, що Україна довго перебувала під впливом Російської Імперії. А згодом з’явився СРСР: українська не була в широкому використанні. Зокрема і через заборони та домінування російської.
Як бачимо зараз, Кремль використовує мову як спосіб розмити нашу самоідентифікацію. На цьому ґрунті з’являються і наративи: «розмовляєш російською — росіянин», «ми один народ», «українська мова — перекручена російська» тощо. А пропагандисти поширюють фейкову інформацію про дискримінацію російськомовних.
Це все — лише продумана частина російської агресії. І ми маємо цьому протистояти.
Популяризація української має бути пріоритетом. Вона має звучати усюди. На роботі, навчанні, на вулиці, у закладах.
Але українізація має бути лагідною. Так, захищаючи нашу мову від агресивного впливу ми іноді поспішаємо. Я про розроблений закон щодо обов’язкового спілкування українською у закладах і штрафів за його невиконання. Моя особиста точка зору — треба починати не з продавців, касирів чи офіціантів, а з чиновників та держслужбовців.
Ми дійсно поспішаємо, намагаючись повернути українську у всі сфери спілкування. Але — зверніть увагу — ми поспішаємо стати українцями, ідентифікувати себе.
До того ж, згідно з всеукраїнським опитуванням Центру контент аналізу, більше 43% українців виступають взагалі проти штрафів за порушення закону про забезпечення функціонування української мови як державної.
Всі ми виросли в різних куточках України. Тому, хто народився у наскрізь російськомовному середовищі, складно одразу перейти на спілкування українською. Тому для тих, хто бажає покращити свій рівень володіння або ж вивчити мову з нуля — є можливість зробити це безкоштовно.
Ми у Міністерстві культури та інформаційної політики запустили сайт, що поєднує кілька різноформатних онлайн-платформ з української мови — https://speakukraine.net/#project. Додатково передбачається випуск посібників та словників, а також підвищення інтересу до української літератури.
Ці ініціативи входять до затвердженого плану заходів з реалізації першого етапу Стратегії популяризації української мови. Він розрахований до 2027 року.
За наступне 10-ліття ми сподіваємося провести лагідну українізацію, де суспільство самостійно вирішить перейти на рідну мову. Як українці ми маємо плекати та пишатися її милозвучністю. І обороняти та відстоювати.
