Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
АрміяInform продовжує серію публікацій про військові професії. Цього разу розповімо про водіїв багатовісного тягача МАЗ-537. Допомагав нам розібратись у тонкощах професії інструктор з водіння у Навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого майстер-сержант Григорій Смоляр.
МАЗ із танковим двигуном
— Щоб приборкати таку величезну машину, потрібно знати, як вона влаштована. Це перше. Друге — потрібно відчути її габарити. Хоча, якщо раніше їздив на інших машинах, то і до цих звикнеш… МАЗ-537 — машина для перевезення великогабаритного вантажу: бронетехніки, автотехніки. Тому ж КрАЗу швидкістю поступається, але щодо міці — набагато сильніша, — розповідає інструктор.
За його словами, водію такої машини потрібно звикати до постійного і дуже гучного шуму мотору, від якого втомлюєшся.
— Фізична витривалість тут теж потрібна. Бо коли проїдеш 200–300 кілометрів, то спині важко. Це не іноземна автівка, де натренований водій може по тисячі кілометрів за добу проїжджати, не сильно втомлюючись. У такому МАЗі на особливий комфорт розраховувати не доводиться… Той же акумулятор тут підняти — багато зусиль треба. А акумуляторів тут чотири. За нормативами, за якими навчають водіїв МАЗів, цей акумулятор мають взагалі піднімати дві людини. Адже, якщо один, то тільки спину підірвеш, — пояснює Григорій Смоляр.
Він зазначає, що у машині є три передачі.
— Максимальна швидкість — до 60 км за годину. 525 кінських сил. Тут стоїть танковий двигун Д12А-525, — каже чоловік.
Додає, якщо у водія МАЗ-537 є родина, то їй треба готуватись, до того ж самого, що й родині кожного військовослужбовця:
— Ми так само по 6–9 місяців можемо перебувати у відрядженні.
У дорозі треба бути готовим до всього
Інструктор акцентує увагу на тому, що хлопці, які хочуть навчитися керувати такою машиною, вже повинні мати категорію CE.
— Коли в навчальний центр до нас приходить курсант, ми з ним спочатку співбесіду проводимо. Далі навчаємо, як влаштована машина. Потім — практика, коли відпрацьовують навички на автодромі: гірки, підйоми, спуски. Звісно, коли людина вперше сідає за кермо МАЗ-537, спочатку трішки боїться. Але з часом звикає до цього велетня, — додає Григорій.
Він зауважує, навчання для водіїв триває півтора місяця.
— Коли людина вже в підрозділ приходить, то, думаю, роки 2–3 їй потрібні, аби отримати впевненість у собі, здобути найважливіше — досвід. Але головне — щоб водій часто виїжджав. Щоб побільше практики було в нього. Тут треба вміти, наприклад, правильно і «назад здати», бо у цієї машини, бачите, який причіп, — розповідає майстер-сержант.
Він зазначає, що водієві МАЗу в дорозі треба бути готовим до всього.
— Потрібно, щоб завжди всі інструменти були з собою. ЗІП (запчастини, інструменти, приладдя. — Ред.) має бути. У водія із досвідом, як правило, вже все є… «Запасок» водій старається брати із собою побільше. Бо буває всяке. Наприклад, везеш танк, і одне колесо може «вистрілити», потім друге…Може, та ж сама трубка повітряна чи масляна десь порветься. І треба бути готовим все це відремонтувати, — попереджає інструктор з водіння.
Він стверджує, що найголовніше для водія будь-якої машини — любов до техніки.
— У дитинстві нам з братом батько купив мопед. А в батька вже був мотоцикл. І так потихеньку ми звикали до техніки. Привчались любити її… У юнацтві паралельно із навчанням в училищі я закінчив Дарницьку автошколу. Там я здобув потрібну категорію. Потім, на строковій службі, потрапив до автомобільної «учебки». І після цього вже почав їздити на цій машині.
