Дослідник і популяризатор козаччини став тим, хто повернув українському народові пам’ять про його героїчне минуле і перетворив історію на національну…
У Києві вчора ввечері попрощались зі старшим солдатом Давидом (Дато) Мурмановичем Шартавою, воїном окремої гірсько-штурмової бригади ЗС України (Закарпатська область). Востаннє вшанувати захисника, який віддав своє життя за незалежність і територіальну цілісність братньої України, прийшли близькі та друзі, бойові побратими й усі небайдужі. Прощання відбулося на базі Грузинського національного легіону близько 21:00.
Справжній тбілісець воював за справжню й вільну Україну
Давид Мурманович народився 1976 року, родом із Тбілісі. Виховав двох синів. До ЗС України прийшов добровольцем у складі «Грузинського легіону» 2016-го. На фронті боротьби з імперською Росією — з перших років. Воїн загинув 18 квітня унаслідок ворожого обстрілу з автоматичних станкових гранатометів наших позицій на Донеччині.
За словами командира Мамука Мамулашвілі, він був одним з найкращих воїнів легіону — одважним і вправним бійцем. А напередодні загибелі, ніби щось передчуваючи, прочитав вірш «Коли я помру».
— Давид свого часу навчався у театральному училищі в Грузії й був дуже артистичним. Любив декламувати вірші, співати, завжди був веселим і чуйним. Є таке поняття «справжній тбілісець» — ним і був Дато. З усіма товаришував, не пригадаю, щоб у когось з ним траплялося конфлікти. Тому його загибель — це безумовно трагедія для нас і його сім’ї, бо Давида любили всі, — каже його командир Мамука Мамулашвілі.
І додає, що до «Грузинського легіону» вступають ті люди, які мають спільну ідеологічну вмотивованість. Тож розуміють, заради чого щодня наражають своє життя на небезпеку.
«Це наша братерська допомога вам»
— Я дуже хотів би, щоб українське суспільство проявляло більшу відкритість до наших хлопців, які гідно виконують свою справу. Переконаний: це сприяло б їхній мотивації. Просто — потиснути руку чи обійняти вже буде достатньо. Ось бачите, прапори на будівлі — вони представляють ті країни, звідки родом воїни, які нині служать у легіоні — Японія, Мексика, Іспанія… Ці хлопці приїхали допомагати Україні. Наша військова організація унікальна тим, що пліч-о-пліч, до прикладу, тут служать серби та албанці, — поділився Мамука Мамулашвілі.
А військовий Зураб Арчвадзе розповів, що для нього Давид був не лише побратимом, а й найкращим другом.
— Він був дуже хорошим воїном, справжнім патріотом. Коли я був маленьким, в Абхазії йшла війна й тоді своє плече нам підставили українці. Я пам’ятаю їхні обличчя і ту справу, яку вони робили. Тому вважав своїм боргом стати на захист України, коли її спіткала біда, як і Давид. Він служив у Грузії, тривалий час був на війні, після — приїхав на український схід. Це наша братерська допомога вам, — наголосив він.
Поховають Давида Шартаву на батьківщині, сьогодні о 12:30 його тіло прибуде до Тбілісі.
Напередодні, як повідомляла АрміяInform, у Мукачеві за грузинським воїном провели панахиду. Поминальну літургію у каплиці на честь священномученика Димитрія Солунського, що розташована на території військової частини, відслужили капелан бригади, Преосвященний єпископ Ужгородський і Закарпатський Православної церкви України Варсонофій, капелан Мукачівського прикордонного загону Віктор Худяк та капелан окремої гірничо-штурмової Закарпатської бригади Андрій Алексєєв.
Фото – Дмитро Юрченко
