Військовослужбовцю окремої механізованої бригади з позивним «Циган» 29 років. Він родом з Одещини. І це вже його третя ротація.
– До війни працював у поліції. У збройних Силах опинився у 2015 році. Тоді тривала мобілізація, мені прийшла повістка. І зі своїм сусідом і кумом, яким теж прийшли повістки у нашому селі, пішли служити. Майже півтора року, поки служив за мобілізацією, казав батькам, що працюю у Києві на будівництві. Як закінчив службу, приїхав додому у формі. Мати запитує: «А що це таке?». Кажу: «Приїхав з фронту». І з того часу мати вже все знала. Натепер батьки звикли, що я у війську. Знайомим тоді нічого не розповідав, де я… Перша моя ротація під час мобілізації була в десантно-штурмовій бригаді. Був у артдивізіоні, тому перебували на 2-й, 3-й лініях оборони. Після товариш запропонував підписати контракт із механізованою бригадою, де досі служу, – розповідає «Циган».
Каже, що для піхотинця найголовніше – витривалість.
– Треба розуміти, що на піхотинцеві завжди більше фізичної роботи. І весь час перебуваєш на першій лінії, – додає армієць.
Він зазначає, що його підрозділ дружний, хлопці навчені, вмотивовані.
– Сьомий рік поспіль ношу форму ЗСУ, то, звісно, моя мотивація – звільнити нашу землю від ворога, – стверджує співрозмовник.
Військовий, порівнюючи те, що було у війську у 2015 році і є нині, зазначає, що рівень бойової підготовки тепер значно вищий.
– Весь особовий склад у нас пройшов навчання, всі мають досвід, сертифікати зі своїх спеціальностей. Якщо в нашому підрозділі попитати, то мало в кого тут перша ротація, в основному друга-третя вже. І всі налаштовані на перемогу!
