Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
В окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Тараса Трясила з 5 по 30 квітня триває процес переведення озброєння та військової техніки на літню експлуатацію. Все тут відбувається, як і в інших військових частинах, утім, є єдина відмінність: гармати, що перебувають на озброєнні гетьманської бригади, мають найбільший в українському війську калібр, 203 мм. Тож чи є нюанси з обслуговуванням цього озброєння?
У бригаді журналістові АрміяInform розповіли, що відмінностей насправді небагато, але вони є. І головне, звичайно, у розмірі та вазі самохідної гармати 2С7 «Піон». За ваги САУ в 46 тонн, величезна в «Піона» й гармата — її ствол під час обслуговування потрібно чистити банником завдовжки в 13 метрів, і під силу цей процес лише всьому розрахунку — процедуру виконують сім гармашів!
Чистять канал ствола гармати гасом або ж дизельним пальним, яких потрібно для виконання завдання не менш ніж 40 літрів. Після цього канал покривають тонким шаром спеціального мастила ГОЇ-54П, якого йде на одну гармату близько 2,5 кілограма. Варто зауважити, що мастило — не старі, радянські запаси, а свіжа й сучасна продукція вітчизняного виробництва. Взагалі, кажуть у військовій частині, запасних частин, а також пально-мастильних і розхідних матеріалів у бригаді вистачає в повному обсязі. Заздалегідь командири підрозділів подали відповідні заявки до штабу частини й отримали все необхідне. Вистачає всього, принаймні фарбу чи ще щось у підрозділах ніхто не купляє, як це, на жаль, бувало колись, у нашому довоєнному війську.
Та це зі стволом та його каналом ще не все! Проходячи канал ствола, величезний снаряд, що має мідні частини, залишає їх рештки на дзеркальній поверхні каналу. Для видалення залишків міді гармаші обробляють канал ствола спеціальним розчином із хромпіку з вуглекислим амонієм. Його потрібно для обробки також не менше 40 літрів.
Отже, найважче в окремій артилерійській бригаді великої потужності обслуговувати саме гармати. З рештою простіше, хоча роботи, звичайно, вистачає. Загалом на озброєнні бригади перебувають 12 типів бойової, автомобільної та спеціальної техніки. Є серед неї і вже старенька, радянського виробництва. Утім, останніх років існування Радянського Союзу — найстарша залишила заводські цехи у 1988 році, тож машини цілком боєздатні та робочі. Чимало й сучасних українських зразків військової техніки. Зокрема — «Богдани», легковий та санітарні, а також трали КрАЗ-6446 із напівпричепами ВАРЗ-6009. Є й більш старі тягачі, МАЗ-537 з причепом ЧМЗАП-9990, але нові, 2015 року випуску, все ж уже кількісно переважають.
— Переважна більшість техніки бригади пройшла дорогами ООС, — розповідає помічник начальника автомобільної служби військової частини старший лейтенант Олександр Гусак. — Бойова техніка — сто відсотків, автомобільна та спеціальна техніка — майже вся. Звичайно, техніка не може працювати взагалі без збоїв та поламок, її постійно обслуговують, лагодять, ремонтують. Однак можна щиро визнати: наша техніка нас не підводить. Вона добре зарекомендувала себе в бойових умовах та переконала у своїй надійності.
Те, що техніка має бути завжди боєготова, знають усі військовослужбовці бригади. До того ж тон задає командир полковник Олег Шевчук. Він постійно нагадує підлеглим, що справна та вчасно обслужена машина плюс навчений та мотивований екіпаж є запорукою перемоги.
