Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Про долі 30 українців, які опинилися за дротами таборів Третього рейху, можуть дізнатися вінничани, на мить зупинившись перед стендами на Європейській площі міста. Саме тут напередодні Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів розмістили історичну виставку «Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли нацистські концтабори». 11 квітня 1945 року в’язні «Бухенвальду» підняли повстання проти нацистів і вибороли свою свободу, отримавши шанс на життя.
Вихідці з України були й в «Аушвіці», і в «Бухенвальді», і в «Дахау», і в «Равенсбрюку», в інших концтаборах нацистської Німеччини. Вони розчинилися в морі інших національних груп: «росіян» (громадян СРСР), «поляків», «угорців», «румунів». Через те, що Україна не була незалежною, точних даних про те, скільки наших співвітчизників пройшли нацистські «млини смерті», немає. Але український вимір концтаборів ілюструють долі українських в’язнів.
«Тріумф людини» розповідає про те людське, що не здатна знищити жодна система. Про небайдужий погляд, розказану казку, простягнуту руку, розділений окраєць хліба. Про силу волі, віри й любові. Про перемогу надії. Про свободу в серцях. Про тріумф людини. Представлені історії свідчать: багато українців не хотіли миритися з роллю пасивних рабів нацизму. У таборах вони формували мережі взаємодопомоги та підпільні організації, наважувалися на втечі, бунти й повстання, готові були пройти пішки тисячі кілометрів, аби повернутися на Батьківщину.
У матеріалах виставки є історії людей, яких «батьківщина» не приймала. Колишні в’язні нацизму в Радянському Союзі мусили пройти через доволі принизливу процедуру державної перевірки у фільтраційних таборах НКВС. За тими, хто пройшов полон, ще довго після війни зберігалися підозри.
Але українці не тільки страждали. Вояки — від солдата до генерала — були серед визволителів «Аушвіцу» — найбільшого табору, який став уособленням кривавої системи концентраційних таборів СС. Майбутній засновник Міжнародного комерційного арбітражного суду України Ігор Побірченко на своєму танку першим увірвався на територію концтабору.
— Я навіть приблизно не можу уявити, через які біль, страждання, тортури, пройшли ці люди, — розповіла вінничанка Світлана. — Захоплююсь мужністю, стійкістю та людяністю всіх тих, хто вижив, зміг зберегти людську гідність і не втратив віру в життя. Вдячна організаторам виставки за те, що доносять правдиву інформацію до всіх нас. Сподіваюсь, що людство більше ніколи не допустить створення таборів смерті чи ще щось подібного до цього.
Авторами виставки є Ігор Бігун, Володимир Бірчак, Олеся Ісаюк, організаторами — Український інститут національної пам’яті, Центр досліджень визвольного руху тощо.
Фото з сайту Вінницької ОДА
