У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Серед спеціалізованих машин на озброєнні інженерних підрозділів Збройних Сил України в даний час є броньовані інженерна машина розгородження ІМР-2М на шасі танка Т-72 і шляхопрокладач БАТ-2 на базі багатоцільового артилерійського тягача МТ-Т.
Підготовка військовослужбовців для роботи на них здійснюється, зокрема, у Кам’янці-Подільському, в об’єднаному навчальному центрі сил підтримки ЗСУ.
Інженерні машини подібного класу випускалися обмеженими серіями. З огляду на складність техніки і специфіку трансмісійної групи, зокрема, особливості коробок передач і велику витрату палива, застосування тренажерних комплексів істотно полегшує підготовку фахівців і забезпечує чималу економію коштів платників податків України.
Нашому кореспонденту під час відрядження в Кам’янець-Подільський довелося випробувати на собі роботу на тренажерних комплексах цих машин.
Розробкою і випуском тренажерів в Україні займалась компанія «Енергія-2000».
Тренажер БАТ-2
Основним завданням БАТ-2 є прокладка шляхів і доріг у районі бойових дій. Базовою машиною є багатоцільовий важкий транспортер-тягач МТ-Т, на якому встановлено основне робоче обладнання. У комплект основного обладнання входять універсальне бульдозерне обладнання, розпушувач, лебідка і кранове обладнання. Основним робочим органом є його бульдозерне обладнання. Для прокладки колонних шляхів його крила за допомогою гідравліки можуть встановлюватися в одне з трьох положень — бульдозерне, двовідвальне, грейдерне.
Розробку здійснювало ОКБ «Будшляхмаш» (м. Київ) спільно з ВО «Завод імені В.О. Малишева». БАТ-2 прийнятий на озброєння Радянської армії у 1980 році. Серійне виробництво БАТ-2 відбувалося з 1980 р на заводі «Будшляхмаш» в м. Київ, базового шасі — в Харкові на ВО «Завод імені В. О. Малишева».
Особливістю ходової частини цієї машини є те, що вона поєднує в собі опорні катки й підвіску від танка Т-64 та двигун В-46-4. Оскільки шасі незвичайне, то розробникам тренажерного комплексу довелося дуже серйозно підійти до розробки імітації руху на передачах з 1-ї по 4-ту. БАТ-2 рухається при цьому в діапазоні швидкостей від 0 до 25 км/год.
Ще одна особливість — під час використання реверса він може їхати як вперед, так і назад на 7-й передачі, водночас максимальна швидкість — до 65 км/год, але, як кажуть ті, хто на них працював, він може видати до 72 км/год.
Отже, за командою інструктора, натягую танковий шолом і обережно, через люк, займаю місце механіка-водія.
Перше, на що звертаю увагу, замість звичних танкових важелів — два «тракторні». Безліч циферблатів, датчиків. Оглядовість хороша, переді мною — дорога.
Чую команду «До запуску!». Гуркіт двигуна відчутно потрушує кабіну. Вперед. Дещо незвичні важелі, але за декілька хвилин до них звикаєш, перемикання передач — добре знайома танкова «зубчатка». БАТ повзе досить повільно, але відчувається, що невідворотно. При спробі повороту в щось «впилився» — габарити машини даються взнаки. Інструктор підбадьорює: «Так, нормально, тепер праворуч… Прямо… Добре. Вмикай задній хід»… Потім істотно «сутеніє», на трасі з’являються перешкоди. Не без помилок, але завдання виконую і відчуваю, що втомився — напруга дає про себе знати.
Помилок, як на мене, виявилося чимало, але інструктор прапорщик Олександр Ксеншкевич каже, що загалом завдання я виконав:
— Для першого разу — непогано. Раніше учнів доводилося починати вчити з азів на бойовій машині — як відчиняти люк, як сідати на робоче місце, де розміщені важелі, тумблери тощо. Тільки після цього — запуск двигуна, включення передач. І все одно помилок було багато. Тепер за наявності тренажера більшість початкових знань здобувається саме на ньому. Під час навчання на бойових машинах залишається тільки контролювати курсанта і не допускати критичних помилок.
Тренажер дозволяє вивчити розміщення органів управління і контрольно-вимірювальних приладів БАТ-2. Крім того, він формує в механіка-водія навички дій індивідуально і під командою інструктора (командира) під час виконання вправ курсу водіння. На тренажері можна відпрацювати передпускову перевірку і підготовку шляхопрокладача БАТ-2 до руху, початку руху, зупинки шляхопрокладача БАТ-2, а також рух в різноманітних умовах місцевості, у різних умовах видимості: день, ніч, сутінки, хмарність, туман.
Що дуже важливо — динамічна платформа дозволяє повною мірою відчути подолання природних і штучних перешкод, включаючи рови з дамбою, мінні поля, мости.
Тренажер ІМР-2М
Інженерна машина розгородження ІМР-2 була сконструйована в Омську в КБТМ, а навісне обладнання і розробка проєктної, конструкторської та технологічної документації — у Спеціальному конструкторському бюро СКБ-200 Челябінського тракторного заводу. Новокраматорський машинобудівний завод займався доробкою шасі, гідравлікою, був головним розробником машин. Розробкою керував А. А. Морів. Базовим шасі для неї став танк Т-72. У 1980 році машина була прийнята на озброєння, а з 1982 року організовано її серійне виробництво. Серійно машину виготовляли в Нижньому Тагілі на Уралвагонзаводі (Росія) і на Новокраматорському машинобудівному заводі в Краматорську (Україна).
Перелік операцій, що виконує ІМР-2М, широкий. Це, зокрема, прокладання шляхів на середньо пересіченій місцевості, в умовах дрібнолісся, на сніговій цілині, корчування пнів, валка дерев, забезпечення проходів в лісових і кам’яних завалах, в мінних полях і невибухових загородженнях. З її допомогою можна проводити розбирання завалів у населених пунктах, зокрема аварійних будівель та споруд, Машина здійснює відривку котлованів, укриттів, засипку ям, ровів, ярів, підготовку ровів, ескарпів, дамб, переходів через протитанкові рови і ескарпи. ІМР-2М дозволяє встановлювати секції мостів, влаштовувати з’їзди і виїзди на водних переправах.
За командою інструктора займаю місце механіка-водія. Перше, на що звертаю увагу після БАТ-2 — це істотно менший кут огляду, до того ж перед очима — частина обладнання. Важелі, датчики — здебільшого танкові, від Т-72.
Знайомі операції, запуск двигуна, гуркіт, вібрація — все як має бути. Обережно рухаюсь вперед якимось містом. До звуженого огляду звикаю не відразу — обладнання заважає, відчуваю, що заїхав кудись явно не туди — тренажер істотно трясе, двигун реве, кабіна майже стає дибки. Голос інструктора в навушниках виносить вирок: «Вмикай задню, не треба доламувати домівку». Відповзаю, пригадуючи армійський жарт «А тепер вилазь і подивись, що ти накоїв».
Підхожу до робочого місця інструктора і бачу, що ІМР стоїть біля будинку, який я просто не помітив — бо огляд крізь триплекси менший, ніж навіть у танка. Інструктор посміхається:
— Як бачиш, керувати цією машиною складніше, ніж танком. Але, зазвичай, до цього звикають усі курсанти.
Один із курсантів, солдат Дмитро Агеєв до війни закінчив виш у Харкові, здобув вищу освіту інженера-енергетика, нині проходить службу в 17-й танковий бригаді.
— На мою думку, тренажери дуже допомагають у навчанні. Є можливість вивчити машину, усі органи управління. І коли сідаєш за важелі реальної машини, то відчуваєш, що керувати нею простіше, ніж на тренажері. Програма пише всі параметри — кількість обертів, тиск, температуру. Реальна машин менш примхлива, як на мене.
Фото автора, Дмитра Тарчука і з архіву «Енергія-2000»
