Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Серед спеціалізованих машин на озброєнні інженерних підрозділів Збройних Сил України в даний час є броньовані інженерна машина розгородження ІМР-2М на шасі танка Т-72 і шляхопрокладач БАТ-2 на базі багатоцільового артилерійського тягача МТ-Т.
Підготовка військовослужбовців для роботи на них здійснюється, зокрема, у Кам’янці-Подільському, в об’єднаному навчальному центрі сил підтримки ЗСУ.
Інженерні машини подібного класу випускалися обмеженими серіями. З огляду на складність техніки і специфіку трансмісійної групи, зокрема, особливості коробок передач і велику витрату палива, застосування тренажерних комплексів істотно полегшує підготовку фахівців і забезпечує чималу економію коштів платників податків України.
Нашому кореспонденту під час відрядження в Кам’янець-Подільський довелося випробувати на собі роботу на тренажерних комплексах цих машин.
Розробкою і випуском тренажерів в Україні займалась компанія «Енергія-2000».
Тренажер БАТ-2
Основним завданням БАТ-2 є прокладка шляхів і доріг у районі бойових дій. Базовою машиною є багатоцільовий важкий транспортер-тягач МТ-Т, на якому встановлено основне робоче обладнання. У комплект основного обладнання входять універсальне бульдозерне обладнання, розпушувач, лебідка і кранове обладнання. Основним робочим органом є його бульдозерне обладнання. Для прокладки колонних шляхів його крила за допомогою гідравліки можуть встановлюватися в одне з трьох положень — бульдозерне, двовідвальне, грейдерне.
Розробку здійснювало ОКБ «Будшляхмаш» (м. Київ) спільно з ВО «Завод імені В.О. Малишева». БАТ-2 прийнятий на озброєння Радянської армії у 1980 році. Серійне виробництво БАТ-2 відбувалося з 1980 р на заводі «Будшляхмаш» в м. Київ, базового шасі — в Харкові на ВО «Завод імені В. О. Малишева».
Особливістю ходової частини цієї машини є те, що вона поєднує в собі опорні катки й підвіску від танка Т-64 та двигун В-46-4. Оскільки шасі незвичайне, то розробникам тренажерного комплексу довелося дуже серйозно підійти до розробки імітації руху на передачах з 1-ї по 4-ту. БАТ-2 рухається при цьому в діапазоні швидкостей від 0 до 25 км/год.
Ще одна особливість — під час використання реверса він може їхати як вперед, так і назад на 7-й передачі, водночас максимальна швидкість — до 65 км/год, але, як кажуть ті, хто на них працював, він може видати до 72 км/год.
Отже, за командою інструктора, натягую танковий шолом і обережно, через люк, займаю місце механіка-водія.
Перше, на що звертаю увагу, замість звичних танкових важелів — два «тракторні». Безліч циферблатів, датчиків. Оглядовість хороша, переді мною — дорога.
Чую команду «До запуску!». Гуркіт двигуна відчутно потрушує кабіну. Вперед. Дещо незвичні важелі, але за декілька хвилин до них звикаєш, перемикання передач — добре знайома танкова «зубчатка». БАТ повзе досить повільно, але відчувається, що невідворотно. При спробі повороту в щось «впилився» — габарити машини даються взнаки. Інструктор підбадьорює: «Так, нормально, тепер праворуч… Прямо… Добре. Вмикай задній хід»… Потім істотно «сутеніє», на трасі з’являються перешкоди. Не без помилок, але завдання виконую і відчуваю, що втомився — напруга дає про себе знати.
Помилок, як на мене, виявилося чимало, але інструктор прапорщик Олександр Ксеншкевич каже, що загалом завдання я виконав:
— Для першого разу — непогано. Раніше учнів доводилося починати вчити з азів на бойовій машині — як відчиняти люк, як сідати на робоче місце, де розміщені важелі, тумблери тощо. Тільки після цього — запуск двигуна, включення передач. І все одно помилок було багато. Тепер за наявності тренажера більшість початкових знань здобувається саме на ньому. Під час навчання на бойових машинах залишається тільки контролювати курсанта і не допускати критичних помилок.
Тренажер дозволяє вивчити розміщення органів управління і контрольно-вимірювальних приладів БАТ-2. Крім того, він формує в механіка-водія навички дій індивідуально і під командою інструктора (командира) під час виконання вправ курсу водіння. На тренажері можна відпрацювати передпускову перевірку і підготовку шляхопрокладача БАТ-2 до руху, початку руху, зупинки шляхопрокладача БАТ-2, а також рух в різноманітних умовах місцевості, у різних умовах видимості: день, ніч, сутінки, хмарність, туман.
Що дуже важливо — динамічна платформа дозволяє повною мірою відчути подолання природних і штучних перешкод, включаючи рови з дамбою, мінні поля, мости.
Тренажер ІМР-2М
Інженерна машина розгородження ІМР-2 була сконструйована в Омську в КБТМ, а навісне обладнання і розробка проєктної, конструкторської та технологічної документації — у Спеціальному конструкторському бюро СКБ-200 Челябінського тракторного заводу. Новокраматорський машинобудівний завод займався доробкою шасі, гідравлікою, був головним розробником машин. Розробкою керував А. А. Морів. Базовим шасі для неї став танк Т-72. У 1980 році машина була прийнята на озброєння, а з 1982 року організовано її серійне виробництво. Серійно машину виготовляли в Нижньому Тагілі на Уралвагонзаводі (Росія) і на Новокраматорському машинобудівному заводі в Краматорську (Україна).
Перелік операцій, що виконує ІМР-2М, широкий. Це, зокрема, прокладання шляхів на середньо пересіченій місцевості, в умовах дрібнолісся, на сніговій цілині, корчування пнів, валка дерев, забезпечення проходів в лісових і кам’яних завалах, в мінних полях і невибухових загородженнях. З її допомогою можна проводити розбирання завалів у населених пунктах, зокрема аварійних будівель та споруд, Машина здійснює відривку котлованів, укриттів, засипку ям, ровів, ярів, підготовку ровів, ескарпів, дамб, переходів через протитанкові рови і ескарпи. ІМР-2М дозволяє встановлювати секції мостів, влаштовувати з’їзди і виїзди на водних переправах.
За командою інструктора займаю місце механіка-водія. Перше, на що звертаю увагу після БАТ-2 — це істотно менший кут огляду, до того ж перед очима — частина обладнання. Важелі, датчики — здебільшого танкові, від Т-72.
Знайомі операції, запуск двигуна, гуркіт, вібрація — все як має бути. Обережно рухаюсь вперед якимось містом. До звуженого огляду звикаю не відразу — обладнання заважає, відчуваю, що заїхав кудись явно не туди — тренажер істотно трясе, двигун реве, кабіна майже стає дибки. Голос інструктора в навушниках виносить вирок: «Вмикай задню, не треба доламувати домівку». Відповзаю, пригадуючи армійський жарт «А тепер вилазь і подивись, що ти накоїв».
Підхожу до робочого місця інструктора і бачу, що ІМР стоїть біля будинку, який я просто не помітив — бо огляд крізь триплекси менший, ніж навіть у танка. Інструктор посміхається:
— Як бачиш, керувати цією машиною складніше, ніж танком. Але, зазвичай, до цього звикають усі курсанти.
Один із курсантів, солдат Дмитро Агеєв до війни закінчив виш у Харкові, здобув вищу освіту інженера-енергетика, нині проходить службу в 17-й танковий бригаді.
— На мою думку, тренажери дуже допомагають у навчанні. Є можливість вивчити машину, усі органи управління. І коли сідаєш за важелі реальної машини, то відчуваєш, що керувати нею простіше, ніж на тренажері. Програма пише всі параметри — кількість обертів, тиск, температуру. Реальна машин менш примхлива, як на мене.
Фото автора, Дмитра Тарчука і з архіву «Енергія-2000»
