Тут навчаються ті, хто мріяв про небо з дитинства, і ті, кого до армії привела сама війна. Але всіх їх об’єднує одне — чітке розуміння, заради…
Військовослужбовець з позивним «Дніпро» родом з Черкащини. До війська потрапив за мобілізацією у шосту хвилю, згодом підписав контракт із ЗСУ.
— У мене була одна мотивація — треба йти воювати, бо на нашу країну напали. За розподілом потрапив до окремої механізованої бригади на посаду командира мінометного взводу. Тоді наша батарея тільки формувалася, я приймав техніку на взвод. Потім вийшли на ротацію… Коли були гарячі бої на «промці» під Авдіївкою, то мій підрозділ прикривав там хлопців, — розповідає військовий.
Він згадує, як довелося взяти участь у бою під Жолобком.
— В одну з ротацій батальйон, в якому я служу, стояв у районі цього населеного пункту. Тоді противник намагався відбити у нас позиції… Вранці почався артилерійський обстріл, під його прикриттям противник використав установку розмінування. Потім на наш взводний опорний пункт зайшла група противника. Зав’язався бій, ми підняли резерви, артилерію й повернули свої позиції. Бій тривав понад 5 годин. За мою службу він був найбільш жорстоким, — ділиться враженнями «Дніпро».
Додає, що у 2016 році під Тарамчуком дістав поранення.
— Я виїжджав на вогневу позицію зі своєю мінометною батареєю. Наскочили машиною на протитанкову міну. Командир батареї загинув, я був поранений, весь розрахунок дістав контузії. Згодом у госпіталі мене вилікували і я повернувся на службу, — зазначає військовослужбовець.
Він розповідає, що за час служби отримав орден «За мужність».
У військового влітку буде вже шість років вислуги, наступного року закінчується контракт. Але службу у війську він планує продовжувати.
