У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Нам потрібні озброєні та оснащені Збройні Сили, здатні ефективно захищати країну. Армія держави, що воює, потребує сучасних систем озброєння і техніки. На це у 2021-му році передбачено не менше 20% видатків оборонного бюджету. Такий розподіл відповідає колективним вимогам, прийнятим в країнах-членах НАТО.
Відтак на розвиток, закупівлю, модернізацію та капремонт озброєння й військової техніки в поточному році виділено 22,7 млрд грн. Домінуюча більшість підприємств оборонно-промислового комплексу професійно, конкурентно, чесно і прозоро змагаються за можливість запропонувати Міністерству оборони і Збройним Силам свою продукцію, товари і послуги. Від цього виграє військо, від цього стає сильнішою держава, а національна економіка у плюсі. З боку Міноборони ми прагнемо створити єдині і зрозумілі всім учасникам оборонно-промислового комплексу правила гри. Вони повинні бути прозорими, на конкурентних засадах та без монополізму.
Міноборони завжди виважено, без огульних звинувачень, будує відносини з підприємствами оборонної промисловості всіх форм власності, розуміючи, що справа забезпечення обороноздатності держави є спільною цілеспрямованою роботою замовника і виконавця. Переважна більшість підприємств, що виконують державні контракти з оборонного замовлення, працюють продуктивно та сумлінно.
— На розвиток, закупівлю, модернізацію та капремонт озброєння й військової техніки в поточному році виділено 22,7 млрд грн.
Але є і підприємства, що безсоромно приховують свою неспроможність якісно виконати замовлення. Маючи на меті за будь-яку ціну отримати прибуток, вони комбінують схеми шантажу та подання позовів до суду на посадових осіб Міноборони, безпідставно звинувачуючи їх у нібито недбалому виконанні посадових обов’язків чи висуванні до них неправомірних вимог.
Власне, це робиться для того, щоб усунути принципових керівників і посадовців, які діють виключно в рамках законодавства та функціональних обов’язків та стають на заваді незаслуженому отриманню бюджетних коштів недобросовісним підприємством. При цьому приховується реальний стан науково-виробничої бази та відсутність належної кооперації підприємств.
— Міноборони прагне створити єдині і зрозумілі всім учасникам оборонно-промислового комплексу правила гри. Вони повинні бути прозорими, на конкурентних засадах та без монополізму.
Проте необхідність забезпечувати новітнім озброєнням та військовою технікою Збройні Сили спонукає Міноборони до налагодження конструктивного діалогу навіть із такими підприємствами. Одним із елементів такого підходу, приміром, могло б стати виключення з процесу виконання державних контрактів тих, хто недбало ставиться до виконання державного оборонного замовлення і переслідує виключну мету: прибуток без зацікавленості в кінцевому результаті під галас патріотичної риторики про зміцнення обороноздатності держави. Маємо підтвердженням цього спроби подібних діячів розірвати державний контракт та покласти в кишеню кругленьку суму в декілька десятків мільйонів гривень як нібито неотриманий прибуток.
— є підприємства, які приховують свою неспроможність якісно виконати замовлення. Маючи на меті за будь-яку ціну отримати прибуток, вони комбінують схеми шантажу та подання позовів до суду на посадових осіб Міноборони, безпідставно звинувачуючи їх у нібито недбалому виконанні посадових обов’язків.
Міністерство оборони не може бути заручником «продавців повітря», різного роду ділків і «рєшал», які і до, і, як не прикро, під час війни спеціалізуються переважно на «освоєнні» коштів оборонного бюджету, а не на зміцненні обороноздатності країни.
Результат, повторюсь, має бути таким — озброєна та оснащена армія, здатна ефективно захищати країну.
