Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
«Підтримати, допомогти, надихнути» — такими словами окреслюють місію своєї організації вдови загиблих в АТО. Знайшовши в собі сили, вдови героїв взялися за надважке завдання — працювати заради добробуту сімей полеглих воїнів.
— Ініціативна група існувала ще з 2014 року, брала участь у створенні бази потреб родин полеглих, переселенців. Ми мали внутрішній імпульс і бажання допомагати. Через соцмережі шукали волонтерські спілки з інших міст України і співпрацювали з ними, — ділиться Лариса Лихогруд, вдова Андрія Лихогруда, командира взводу 40-го батальйону тероборони «Кривбас», який загинув під час відходу «зеленим коридором» з Іловайського оточення 29 серпня 2014-го.
Міська влада, яка опікувалася родинами загиблих ще з початку війни, посприяла створенню спільноти. Так торік 9 липня виникла громадська організація «Родини Героїв “Гордість Дніпра”». Її голова — Олена Ейсмант, вдова Олега Ейсманта, воїна 20-го батальйону територіальної оборони «Дніпропетровськ», який загинув 9 травня в бою в Маріуполі. Вона підкреслює, що в планах не лише залучення до діяльності ширшого кола родин, а й акцент на патріотичному вихованні молоді.
— Уклали меморандум із військово-патріотичним клубом «Айдар», щоб виховувати в українському дусі наших дітей і залучати нових. Плануємо разом проводити лекції в освітніх закладах міста, розповідати про те, що відбувається у країні, про героїв, — розповідає Олена Петрівна.
Спеціалізується об’єднання на кількох ключових напрямках: психологічна підтримка, фізична допомога — майном, ліками, одягом і продуктами, а також туризм.
— На початку війни у співпраці з іншими волонтерами відправляли дітей загиблих військовослужбовців до Угорщини, а торік у межах програми «Родина Героя» разом їздили на Азовське море, — зазначає пані Олена.
Ефективних результатів вдається досягати в кооперації з іншими благодійними організаціями. Так, «Сонячна країна» передає іграшки малятам на Новий рік, «Чарівна шухлядка» та «Народний тил — Реабілітація» регулярно допомагають дітям з одягом, «Ініціатива Е+» надала кисневий концентратор для хворого на COVID-19 батька загиблого героя.
— Окрім того, ми створили спільний проєкт, який виходить за межі допомоги виключно сім’ям загиблих і охоплює підтримку ветеранів, інвалідів АТО, їхніх родин. Наприклад, збираємо одяг для малолітніх дітей. Звертаємося до військкоматів із запитанням, у кого є немовлята віком до року. Телефонуємо різним родинам, пропонуємо допомогу, — доповнює Лариса Володимирівна і додає: — Якщо у вас є ідеї, якщо хочеться щось зробити — повідомляйте, допоможемо втілити ініціативу. Раді вітати в нашому офісі в Дніпрі на вул. Я. Мудрого, 42, каб. 31.
Особливої уваги потребують матері загиблих солдатів
— З мамами в нас не може бути формальної комунікації, лише особиста. Часто розмовляємо з ними по кілька годин телефоном, прагнемо якнайчастіше навідуватися, адже для них украй важлива найменша підтримка, — переконує керівниця.
Не оминають жінки і допомогу в духовній царині. Кожної останньої суботи місяця відвідують службу в Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, де панахиду читає отець Василь Колодій. Проте існує потреба в транспорті, який би доправляв батьків загиблих героїв до храму, щоб вони могли послухати молитву із поіменним вшануванням своїх синів.
— Ми розуміємо їх, як можемо, хоч і важко поставити себе на їхнє місце, — зауважує Лариса Лихогруд. — Часто негативне чи байдуже ставлення оточення формує внутрішній психологічний тиск. І коли йдемо в церкву, отець роз’яснює духовні питання, що найвищий героїзм — це пролити кров за свою землю. Що може бути вищим? Пам’ять про полеглих має залишатися живою. Імена Героїв, які поклали свої життя за мир і спокій в Україні, мають бути відомі всім. Слід розуміти, що ці люди і є Небесний Легіон, який боронить Україну, і цією жертовністю закладається фундамент майбутнього. Зокрема, і через патріотичне виховання молоді.
