Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У Збройних Силах України сержантський корпус продовжує набувати дедалі більшого значення відповідно до стандартів НАТО. Сержанти для солдатів є молодшими командирами, які постійно з підлеглими, чи то полігони, пункти постійної дислокації, чи то передова. Тож яким має бути сержант, що повинен уміти та який шлях мусить пройти? Про це кореспондентам АрміяInform розповів на власному прикладі головний сержант 3-ї роти окремого батальйону охорони та обслуговування старшина Сергій Бондарець.
Служба Сергія Бондарця розпочалася ще у 2003 році, коли він служив строкову в 169-му навчальному центрі «Десна». Після звільнення працював у цивільному житті. Коли Росія розпочала збройну агресію у Криму, хлопець пішов у військкомат, бо було очевидним, що війна неминуча. Далі — служба в 1-й танковій бригаді командиром відділення — командиром бойової машини.
Його підрозділ виконував завдання в районі проведення АТО на Луганщині — за Щастям, Веселою Горою, Георгіївкою.
— Коли взяли в кільце Георгіївку, думав, що до 24 серпня вже закінчимо війну та пройдемо парадом по Луганську. В мого побратима є син, який якраз 1 вересня мав іти у перший клас, і товариш хотів потрапити додому. Багато з нас сподівалися, що все завершиться швидко. Але не так воно сталося, — пригадує Сергій.
У 2015-му він демобілізувався й повернувся на стару роботу в цивільне життя. Втім, нормально працювати вже не міг, не було з ким щиро поговорити, залишалося терпке відчуття чогось незавершеного…
— Якось зателефонував побратим Олександр Коваленко й запропонував піти на службу в батальйон охорони, що саме формувався. Наступного ранку я приїхав у Чернігів у новий підрозділ. Згодом очолив відділення, — розповідає Сергій Бондарець.
За кілька років хлопцю вдалося стати спочатку головним сержантом взводу, а потім і роти. За його словами, основним завданням його підрозділу є охорона й патрулювання ОК «Північ». Відповідно, особовий склад постійно тренується, щоб у разі потреби в найкоротший термін прибути на визначені об’єкти, зайняти оборону й відбити напад противника. Після цього очікувати на підтримку інших підрозділів.
— Взаємини в колективі, байдуже чи це контрактники, чи строковики, ми налагоджуємо так, щоб усі були побратимами. Щоб у разі потреби кожен довіряв один одному. Для цього разом займаємося спортом, граємо у футбол, тягаємо «залізо», проводимо час за вивченням статутів, — зазначає Сергій.
Якщо треба, солдатів, що приходять сюди на службу, відправляють на фаховий вишкіл, бо в колективі є снайпери, гранатометники тощо. Зазвичай з навчальних центрів у батальйон потрапляють звичайні стрільці, яким слід ще повчитися. Перед тим, як стати сержантом, бійці йдуть на курси лідерства.
Місія головного сержанта роти охоплює деякі питання, якими колись займався старшина роти. Утім, нині це фактично заступник командира роти. Будь-якої миті він має стати опорою та в разі потреби заміщати офіцера.
Сергій відзначає, що до обов’язків головного сержанта роти входить інструктаж добового наряду, перевірка знань обов’язків, бойова підготовка особового складу тощо. Словом, на цю посаду підійдуть дуже активні люди.
За словами заступника командира частини старшого лейтенанта Леоніда Коваленка, посади головних сержантів уведені недавно і їх спочатку побоювалися через проблему з комплектуванням. Люди, яких призначали на ці посади, не завше мали відповідний досвід. Утім, ситуація виправилася. Як приклад він наводить головного сержанта Сергія Бондарця, адже вважає, що хлопець має натхнення, бажання та, найголовніше — бойовий досвід.
— Як би не вчився у навчальних підрозділах, але якщо не маєш бойового досвіду, не побачив роль управління підрозділом у бойовій обстановці, не зможеш зрозуміти, що за кожним наказом стоїть людське життя, — наголошує старший лейтенант Леонід Коваленко.
За його словами, крім офіційних повноважень, людина мусить мати авторитет у колективі. Тому проблемні питання у підрозділі Сергія Бондарця розв’язуються на локальному рівні й не виходять за межі роти. Адже він завжди вислухає підлеглих, допоможе, навчить і передасть свій бойовий досвід. Саме таким і має бути головний сержант.
Фото: Дмитро Юрченко
