А відтак — і наближення українського військового взуття до стандартів НАТО. АрміяInform запитала в Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міноборони України…
У всім добре відомій пісні «Розпрягайте, хлопці, коні» є такі слова: «Вона ростом невеличка, ще й літами молода. Руса коса до пояса, в косі стрічка золота. Маруся, раз, два, три, калина. Чорнява дівчина. В саду ягоди рвала». Ця запальна козацька пісня згадалася мені, коли спостерігав на полігоні за першокурсницею факультету ракетних військ та артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Софією Притулюк.
…Коса до пояса, чорнява, вродлива дівчина – вона того дня, щоправда, «не ягоди рвала», а виконувала вогневе завдання з протитанкової 100-міліметрової гармати МТ-12. В руках у дівчини, що називається, все горіло! Моторна і прудка вона з першого пострілу влучила у ціль. А після посвяти в артилеристи, дівчина з гордістю промовила: «Я тепер справжній артилерист! Здійснилась моя мрія! І я дуже пишаюся!»
У її сім’ї не було і не має військових. Але Софія мріяла стати офіцером. Тому після школи і вирішила вступати до військового вишу.
«Чому саме на артилериста?!» – запитую у дівчини.
– Факультет артилерії, як на мене, найцікавіший з усіх, які є в Національній академії. На ньому вчать всього, що є і в наших колег інженерів чи піхотинців. Але, окрім того, ми артилеристи опановуємо різні артилерійські системи, виконуємо вогневі завдання з цієї потужної зброї. Мені дуже подобається! Це бойовий факультет, і я буду справжнім бойовим офіцером! – зазначає Софія.
«Та, чи не важко носити ті ящики з боєприпасами, артилерійські снаряди?» – продовжую цікавитися.
– Ні, не важко! Найважче було на початках нам, двом дівчатам, вжитися з більш ніж ста хлопцями, які є на курсі. Це було дуже незвично. Але тепер приємно відчувати їхню увагу та турботу. Приємно, що вони приймають нас як рівних колег! – говорить майбутній офіцер.
Напевно сьогодні й Софії, й іншим дівчатам, які опинилися в такому чоловічому «полоні», буде надзвичайно приємно почути ті сто, чи сто п’ятдесят разів «Вітаю!» Зі святом Вас!
