Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Для лейтенанта Марії Ігліної, заступника командира однієї з рот з морально-психологічного забезпечення окремої десантно-штурмової бригади, це перша ротація на Схід. Дівчина була першою в родині, хто одягнув військовий однострій. Після дев’ятого класу вона вступила до обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою на Тернопільщині, а після його закінчення до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Як одна з найкращих випускників курсу, Марія вибрала для майбутнього місця служби окрему десантно-штурмову бригаду. Дівчину не лякає нелегка служба в колективі зі справжніми чоловіками. За рік вона вже виконала програму стрибків з парашутом.
— Я весь час мріяла про службу в армії і жодного разу про свій вибір не пошкодувала, — каже Марія.
У колективі підрозділу проходять службу і досвідчені військовослужбовці, з бойовим досвідом, є і багато молоді, яка влилась у бригаду.
— Працювати з людьми люблю, саме цьому я і навчалась в академії, — додає лейтенант, — а тут ще навчаюсь у більш досвідчених колег.
