Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
«Спецзагін „Єті“. Хто вони?!» — під таким заголовком в АрміяInform нещодавно побачила світ своєрідна інформація-загадка про «втаємничених» військовослужбовців, які наче народилися у високогірних і лісових районах. Яким сніг по коліна не перепона, в’юки зі спорядженням не в «напряг», сил на виконання завдань не бракує, а погляд шукає «здобич» за кілометри. Тож, хто вони?!
До речі, дехто з наших читачів у коментарях таки вгадав, про кого йдеться, висловивши припущення, що ті «двійки» та «трійки», які, окрім штатного армійського спорядження, несуть із собою від 20 до 100 кілограмів професійного озброєння та устаткування, і які чатують на найголовніші цілі (танки, БМП) — це розрахунки протитанкових ракетних комплексів. І це саме так! Сьогодні розповідь саме про них, ще одних «убивць» російських танків та броньованої ворожої техніки — розрахунки ПТРК «Стугна-П» і «Корсар». Тим більше, був хороший привід…
Протитанкісти вразили всі цілі, розташовані майже на максимальній відстані
…Чергова група саме таких фахівців недавно успішно завершила навчання в школі протитанкової артилерії 184-го навчального центру, який входить до складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Його завершальним етапом став комплексний іспит, що включав дводенний польовий вихід з бойовими пусками ракет.
Як розповів тимчасовий виконувач обов’язків заступника командира навчального артилерійського полку — начальник відділення організації навчального процесу підполковник Микола Ханас, у школі навчалися військовослужбовці, які здебільшого мають бойовий досвід в АТО і ООС та знищували ворожі цілі… Але не з ПТРК «Корсар» чи «Стугна», а з ПТРК «Фагот» і «Метис».
— Останні зразки озброєння — це старі радянські протиракетні комплекси із керуванням ракетою по дротах. У ПТРК «Стугна-П» і «Корсар» інший принцип роботи. Тут використовують лазерне наведення, так зване лазерне поле, відповідно — інша методика і специфіка наведення ракети на ціль. Тому практичним пускам бойових ракет передувала копітка підготовка фахівців упродовж цілого місяця, — додав офіцер.
Вона мала дві основні частини: індивідуальну і у складі розрахунків. Під час першої частини військовослужбовці акцентували увагу на будові та тактико-технічних характеристиках протитанкових ракетних комплексів. Та провели заняття на тренажерах. Під час другого етапу вони у складі зведених або штатних розрахунків виконали завдання спершу на тренажерах, а опісля виконали практичні пуски бойових ракет. Зокрема, вогневе завдання зі знищення нерухомих цілей.
— На виконання стрільби кожному розрахунку дається одна керована ракета, за допомогою якої вони мали уразити ціль, — продовжив розповідь про умови виконання вправи підполковник Микола Ханас. — Для ПТРК «Корсар» ціль розташована на відстані до 2,5 кілометрів. Для розрахунку ПТРК «Стугна-П» — до 5 кілометрів. Це максимальні показники.
Того дня у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки цілі для розрахунків ПТРК «Корсар» були на відстані приблизно 2 км. А ПТРК «Стугна-П» — на відстані 4 км. Тобто на майже максимальних дистанціях. Наперед зауважу: всі розрахунки впорались із завданням на відмінно і вразили цілі!
Розрахунки ПТРК можна порівняти зі снайперами
Переконаний підполковник Микола Ханас і обґрунтовує це.
— Велику увагу в навчанні цих фахівців ми звертаємо на інженерну підготовку, маскування, скритне переміщення і тактику дій. Вони проходять технічну, спеціальну і тактичну підготовки. Велике значення має, власне, маскування: вихід розрахунку і заняття позиції повинно бути весь час скритним. Тому що розрахунок ПТРК — це одна з найважливіших цілей для снайперів противника. Вони добре знають, яку шкоду може заподіяти розрахунок протитанкістів. Тож ведуть полювання на них, а розрахунки ПТРК, своєю чергою, полюють на іншу «здобич». І маскування, скритне переміщення, відповідний одяг, «кікімори» — життєво необхідні компоненти успішного виконання завдання, — розповів Микола Васильович.
Яку психологічну стійкість треба мати, щоб опанувати себе
та довести ракету до цілі, знаючи,
що тебе вже засікли і взяли на мушку!..
Як відомо, для людей цієї професії надзвичайно важливим є психологічний аспект. Снайпери — це дуже стресостійкі люди. Наскільки приділяють увагу психологічному відбору операторів ПТРК?
— Під час відбору в школу військовослужбовці проходять тести на психологічну стійкість. За їх результатами ми ухвалюємо рішення, чи людина спроможна виконувати бойові завдання, чи морально і психологічно стійка. Адже, скажімо, оператор ПТРК «Корсар» перебуває біля установки і веде ракету до моменту влучання в ціль. Після бойового пуску розрахунок може бути виявлений противником, і тут треба мати особливу психологічну стійкість, аби опанувати себе та довести ракету до цілі. Тільки після цього вони можуть відійти з позиції. Зазвичай, на навчання зараховують 60–70% з числа претендентів. Адже не всі проходять психологічний і фізичний відбір, — зазначив підполковник Микола Ханас.
Для «корсарників» найголовніше — моторика рук.
Для операторів «Стугни» — вправність у роботі з джойстиком
Які ще особливості підготовки і вміння виділяють цих фахівців від інших військових спеціалістів?
— Основне завдання в школі протитанкової артилерії під час підготовки розрахунків ПТРК «Корсар» і «Стугна-П» — це вироблення навичок, притаманних саме цим фахівцям. Наприклад, «корсарники» під час наведення ракети використовують два навідні гвинти. Моторика рук — для них основне, що вони повинні виробити до автоматизму. Адже швидкість польоту ракети — близько 300 метрів за секунду. І якщо ціль розташована на відстані 2 кілометри, то ракета летітиме всього 6–7 секунд. За цей час їм необхідно навести ракету на ціль і утримувати її за допомогою двох рук. Це відповідальна і «ювелірна» робота, моторика виробляється на тренажерах, — розповів Микола Васильович.
Щодо операторів «Стугни-П», то для них велике значення має чутливість рук. Бо джойстик, яким вони керують ракетою, настільки чутливий, що міліметр праворуч-ліворуч — і ракета може вийти з лазерного поля, не уразити ціль. Саме тому говорять, що в цих фахівців золоті руки.
— Тут мало гострого зору — необхідно мати чутливі і впевнені руки, — каже про фахівців обох спеціальностей офіцер.
Один пуск ракети коштує як однокімнатна квартира!
Як розповів підполковник Микола Ханас, ця зброя вартісна. Ціна однієї ракети українського підприємства КБ «Луч» коливається в межах 25-30 тисяч американських доларів. Фактично один пуск — це вартість однокімнатної квартири, навіть в обласному центрі. Виникає запитання: наскільки виправдані такі заняття з бойовими пусками ракет?!
— Зазвичай в операторів ПТРК є пріоритетні цілі. Одна з таких — танк. Він коштує кілька мільйонів доларів США! Тобто оператори ПТРК, до речі за стандартами НАТО, уражають цілі, які перевищують в десятки, а то й сотні разів вартість ракети. Тобто ефективність використання економічно виправдана. А щоб практичні пуски в бойових умовах, від яких залежить, зокрема найголовніше — життя людей, були влучними, необхідно тренувати фахівців. Зазвичай у людей є страх першого пострілу. Варто його перебороти, здолати емоційний бар’єр, з яким стикається людина. І тут нічим іншим, як практичною вправою з використанням бойової зброї, а не стимулятора, не зарадиш! — переконаний досвідчений офіцер, у якого на рахунку сотні випускників.
Віднині кількох кваліфікованих розрахунків ПТРК «Корсар» і «Стугна-П» додалось. До речі, всі вони після закінчення навчання в школі протитанкової артилерії 184-го навчального центру отримали сертифікати спеціаліста 1-го кваліфікаційного рівня. Отже, матимуть додаткову грошову надбавку, яку встановлено фахівцям дефіцитних спеціальностей: операторам БПЛА, снайперам і операторам ПТРК. Це хороший додатковий фінансовий стимул для виконання покладених на них завдань. Та, як зазначають самі фахівці, найкращим стимулом для них і найбільшим моральним задоволенням буде спалений ворожий танк! Здогадайтеся, чий?!
Фото автора
