Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Як уже повідомлялось раніше, АрміяInform продовжує анонсований екскурс у минуле, а зокрема цикл матеріалів про бої на Дебальцевському напрямку, що відбулись у лютому 2015 року. У цих публікаціях ми використовуємо матеріали військових журналістів нашого агентства, які були свідками й учасниками тих важких подій. Сьогодні ми розповімо про те, як першій передовій інформаційній групі вдалося знайти й задокументувати підтвердження присутності російських сил на території України, а також їхню активну участь у бойових операціях проти наших Збройних Сил.
«М’ясо», «консерви» та їхні командири…
У той час російські терористичні війська, які діяли на території України, застосовували тактику змішаних бойових груп. Тобто, скажімо, у сформованій штурмовій роті нібито «військ ДНР» було два взводи: один складався виключно з підготовлених військових Російської Федерації (зрозуміло, ніяких відзнак вони не носили), а в іншому – були змішані відділення (тобто таким чином: на п’ять-шість завербованих бойовиків було два-три підготованих російських військових, які відігравали роль сержантів і командирів-інструкторів).
Бій вівся за принципом: першими в атаку кидали завербованих прихильників новітньої російської імперії, які майже не мали озброєння та захисту, часто не володіли навиками ведення бою. Вони відігравали роль живого тарана й водночас – щита для регулярних підрозділів Російської Федерації. А також проводили розвідку боєм, викриваючи вогневі точки та можливості опору наших військ. Якщо думаєте, що російські найманці поважали зрадників Української держави, то дуже помиляєтесь: на перехоплених тоді радіоперемовинах командирів окупаційних військ неодноразово можна було почути, як вони презирливо називають запроданців «м’ясом» або «консервами». І якщо під час бою ставало «гаряче», то російські інструктори просто кидали своїх поплічників на вірну смерть, а самі тікали, прикриваючись їхніми життями. Саме таку тактику бойовиків відстежив досвідчений командир одного з підрозділів 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади із позивним «Варшава» під час бою в населеному пункті Рідкодуб (про цей бій в одній із наступних публікацій розповість командир нашого підрозділу, який захищав це містечко).
— Було відразу видно, де регулярні війська, а де сидять сепаратисти, — каже «Варшава». — Це видно по рухах, наказах і поведінці на полі бою. Сепаратисти боялися всього і намагались просто відбиватись гранатами, натомість росіяни поводилися зухвало і діяли дуже професійно. Згодом ми отримали документальне свідчення того, хто воює проти нас. Щоправда, ці документи ми вилучали вже у знищених окупантів.
Як росіяни ставали «ополченцями Донбасу»
Керівництво російської держави часто любить повторювати мантру «іх там нєт» і додавати до неї закляття «а ви докажитє». Під час боїв на Дебальцевському плацдармі таких доказів було чимало. З огляду на те, що Росію підганяли часові рамки, окупанти доволі недолуго ховали свою нелегальну присутність на території України. У той час і в російському сегменті Інтернету можна було знайти оголошення про вербування в різноманітні ЧВК. Здебільшого його проводили військові комісаріати Росії. Після цього бойовиків відправляли на територію України. Там їм швидко видавали військові квитки так званої ДНР, до речі, надруковані за російсько-радянською матрицею. І саме цей квиток слугував єдиним документом, що засвідчував особу фейкового «шахтаря». От під час одного з бойових зіткнень українські військові знищили кілька десятків бойовиків, і до рук нашої інформаційної групи потрапили документи цих адептів «руського міра». Їх нам теж тоді приніс і показав «Варшава».
— Ось ці документи, забрали воїни 128-ї бригади з трупів російських найманців, яких було знищено під час чергового бою, — розповів український офіцер. — З паспортів видно, що в бою на Дебальцевському плацдармі беруть участь громадяни Російської Федерації. Зокрема Євген Миколайович Бугров, народжений 23 липня 1976 року та зареєстрований у місті Тюмень.
https://www.youtube.com/watch?v=CtbSJz0h-cY&feature=youtu.be
Євген Бугров, згідно з іншими знайденими в нього документами, був бійцем «ДНР». Про це свідчить відповідний військовий квиток. За словами нашого солдата, який знищив цього російського найманця, Є. Бугров мав сучасне спеціалізоване обмундирування морської піхоти збройних сил Російської Федерації та поводився на полі бою як добре підготовлений воїн.
Так само не зрозуміло, звідки в іншого нейтралізованого бійця «ДНР», Івана Михайловича Будриса, нібито за паспортом громадянина України, страхове свідоцтво обов’язкового пенсійного страхування Російської Федерації, виписане на його ім’я. Погодьтесь, це викликає багато запитань.
До того ж прикметно, що всі «ДНРські» документи, вилучені у різних терористів, мають однакову дату видачі, що теж провокує певні міркування.
Важливо наголосити, що всі ці паспорти та фейкові посвідчення неіснуючих республік стали речовими доказами, які, ми сподіваємося, слугуватимуть незаперечним свідченням злочину кремлівських посіпак проти України, і незабаром терористи та їхні керманичі опиняться на лаві підсудних у Гаазькому трибуналі.
